Певно, і в дерев, як і в людей, у кожного своя доля.
«Половина саду квітне, половина в’яне…»
Цей вислів, на перший погляд такий суперечливий і незбагненний, повторюється не в одній українській пісні
Звучить ця фраза у творі на слова Миколи Луківа (музика Олександра Морозова), яку співав Віталій Білоножко, і в композиції Ігоря Поклада (текст Ігоря Лазаревського) у виконанні Алли Кудлай та тріо «Либідь». Мабуть, на те є підстави. А ще одне підтвердження цьому помітила нещодавно на вулиці 8 Березня в Луцьку. Як дивно: два відгалуження бузку з одного кореня — і такі різні. Одна частина рясно вкрита яскравими суцвіттями, друга ж — без жодної квіточки (на фото).
Певно, і в дерев, як і в людей, у кожного своя доля, своя пора цвісти, красуватися — і в’янути, згасати, переживати скрутні часи.
І хоч уже відбуяла бузкова повінь, не дає спокою думка: певно, і в дерев, як і в людей, у кожного своя доля, своя пора цвісти, красуватися — і в’янути, згасати, переживати скрутні часи.
Надія АНДРІЙЧУК.
