Фіолетові поля у Франції вразили волинянку.
Лавандовий рай привезла із Франції на Полісся
Хоча «експерти» скажуть, що в Україні цю незвичну рослину вирощують лише на півдні, проте її різновиди і поодинокі насадження з’являються і в нас на Волині. Ось уже третій рік цей французький шарм і ніжність на своєму подвір’ї має жителька села Седлище, що на Любешівщині, Оксана Домальчук
Свого часу допитлива школярка не бачила себе в іншій сфері, аніж медицина, тож уже 20 років Оксана Іванівна працює фельдшером у місцевому ФАПі. Основне її правило — не нашкодити, але, ділиться досвідом, інколи не так укол допомагає людині, як добре слово. Тепер жінка проходить курси сімейної медсестри, адже у Седлищі відкрили новеньку амбулаторію. Для неї вона навіть уже квіти підготувала, бо квітникарство — її друга любов. А кілька років тому наша героїня вповні відкрила для себе чарівність лаванди.
Жінка зізнається, що спочатку посадила, аби було красиво, а потім вирішила збільшити площу — лаванда дуже гарна, коли її багато.
— Була у Франції разів зо п’ять, але на лавандові поля в розпалі цвіту потрапила вперше у 2018–му. Спекотним видався червень. «Яка краса! Все, я більше нічого і нікуди не хочу», — подумала тоді і мимоволі захотіла мати щось подібне вдома. Бо враження від побаченого — неймовірні, а чарівний запах неможливо передати. У жовтні на базарі натрапила на лавандин. Купила більше 20 кущів — посадила дві алеї біля хати. А наступного року спробувала розмножувати кущі черенкуванням. Крім того, трохи сестра привезла із Франції, — розповідає Оксана Іванівна про збільшення своїх лавандинових насаджень.
Лавандин допоки маловідомий міжвидовий гібрид двох лаванд: вузьколистої та широколистої. У нього майже вдвічі більша квітка і вузьке довге листя. Аромат ефірної олії насиченіший, розкішніший, аніж в лаванди. Оксана Іванівна вирощує лавандин Ґроссо. Каже, заміряла: її трирічні кущі сягають 70 сантиметрів у ширину. Розкіш неймовірна!
Жінка зізнається, що спочатку посадила, аби було красиво, а потім вирішила збільшити площу — лаванда дуже гарна, коли її багато. Тож город біля будинку зменшила, і тепер чимала площа засаджена лавандином, для різноманіття лишила лише хризантеми і троянди. Лавандин — невибаглива, але «вдячна» культура: йому достатньо, аби його сапали і поливали, а користі — не перелічити. Найперше — естетична краса. Та й відходів з кущів практично немає: з квіток можна зробити саше, додавати в каву, чай, а стебла використовувати для ароматної ванни чи ополіскувача для волосся. Також можна пекти печиво, додавати до шоколаду — у Франції лаванду досить широко використовують у кондитерській галузі. Оксана Домальчук наразі продає саджанці і букети, адже квіти лавандину стоять роками і мають неабияку заспокійливу дію. Зізнається навіть, що з часом хотіла б зайнятися миловарінням, але для серйозного підходу треба збільшувати площу насаджень.
Загалом, за літо можливо зібрати два врожаї цвіту, тож це дійсно непогана ідея для стартапу. Кущі краще садити на віддалі 70–80 сантиметрів, адже лавандин швидко розростається. Осінь — найкраща для цього пора. Оксана Іванівна радо ділиться своїм досвідом і наостанок зацікавлює нас розповіддю про… лавандовий мед. Такі ласощі без жодних домішок куштувала у Провансі. Світло–жовтий, терпкий, з ледь відчутним лавандовим запахом — цей мед помітно відрізняється від українського. Але й до поліського ласунку сусідські бджоли тепер додають лавандинових ноток…
Іванна ВЕЛИЧКО
Читайте також: Золота осінь тішить щедрими дарами: гриби самі у відра скачуть.
