5 питань про українське Різдво - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.04 € 32.79
5 питань про українське Різдво

Готують кутю з молитвою: «Свята кутя, благослови всю родину на щасливе життя».

Фото prolviv.com.

5 питань про українське Різдво

Славімо його! Є в нас зимовий період, що нагадує про велику подію — ​народження Боголюдини, Ісуса Христа. «Ой радуйся, земле», — ​розсипають святкові емоції колядники поміж набожних людей. Ті, хто вже скуштував не одну кутю, діляться з молодшими найтрепетнішими спогадами, творячи феномен, який науковці аналізують як зв’язок поколінь та невмирущість народних традицій

Різдво в українській родині сьогодні й ще якихось пів століття тому дуже різниться. Навіть найстатичніші традиції набувають нових граней, пропускаючи крізь себе здобутки й втрати кожного покоління. У нашій добірці — ​п’ятірка найцікавіших моментів відзначення цього свята

1. Що спільного між дідухом і ялинкою

Обидвоє прикрашали українські хати в Різдвяні свята. Правда, дідух — ​подих істинної національної традиції, а ялинка — ​данина європейській моді середини ХІХ століття. Сніп-рай, коляда, колідник, дідо, дідочок — ​так іменували особливий останній обжинковий сніп. Дідух як символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині та пам’яті про предків плели із колосків різних зернових, передусім пшениці й жита. Вірили, що приносить у дім усе найліпше, тож приказували: «Дідух до хати — ​біда із хати». Такою ж доброю силою з часом (з розвитком міст, де поля із зерновими годі знайти) стали наділяти вічнозелені деревця. За даними істориків, ялинки поширилися в Києві з кінця 1840-х років, а в 1850-ті стали вже помітним явищем міського побуту. Тобто їх ставили в оселях (спочатку лише аристократи), а потім ще й організовували «громадські ялинки» в дитячих притулках, пансіонах, згодом і в народних школах… За радянських часів, умовно кажучи, замість різдвяного ставили новорічне деревце. Нині ж в оселях українців можна помітити ялиночку, а поруч — ​святковий букет із колосків та сухоцвітів як варіацію дідуха. Завдяки майстрам народних ремесел ця традиція «не пощерблена».

2. Що перейняв у нас світ?

Насолоду від виконання «Щедрика». Цю пісню називають маленьким українським дивом, що розійшлося по всіх континентах. Знаменита обробка Миколи Леонтовича знана серед іноземців як «Колядка дзвонів», або «Українська колядка». Хоча Щедрий вечір в Україні відзначається 13 січня, «Щедрик» став популярний саме як різдвяна пісня, і в цьому є заслуга нашої діаспори в США. У 1921 році Український національний хор під керівництвом Олександра Кошиця заспівав «Прилетіла ластівочка…» в Карнегі-холі. А до того ж були виступи по усій Європі. Сучасники писали, що, наприклад, англійці, попри свою природну стриманість, масово пропихалися до сцени, щоб висловити захоплення виконавцям. Європейські газети рясніли заголовками: «Публіка божеволіє», «Сенсація в мистецтві» і навіть — ​«Український гашиш — ​найсолодша отрута».

Узагалі Микола Леонтович був дуже прискіпливим до своєї праці: між 1901 і 1921 роками він створив аж п’ять варіантів пісні і врешті, переоцінивши свій доробок, визнав версію 1916-го досконалою. Між тим, українці, яких зачепив радянський період, тепер на Різдво завше згадують той час, «коли колядки боялися не те що співати, а й слухати».

Читайте також: На Різдво вдарять морози до -14 градусів.

3. Яка з ялинкових прикрас символізує спокусу

Кожна куля, скляна чи пластикова, однотонна чи розписана найвибагливішими візерунками на наших ялинках, — ​це символ яблука. Знак райського плода, що нагадує про спокусу. Іграшок такої форми на ялинці чи не найбільше. Ще сто літ тому, коли фабричного виробництва не було, наші предки прикрашали свої деревця справжніми яблучками. Невеличкі й червонобокі, підвішені на ниточках, вони розгойдувалися поміж печива та горішків у фользі з німим нагадуванням: «Найважче тобі, людино, побороти звабу».

4. Чому на Святвечір, окрім куті, на столі мають бути пшоно й дерев’яна ложка

Про 12 традиційних пісних страв знає кожен. Колись на святковому столі обов’язково вабили око калачі, мед, кутя, узвар, борщ, вареники, голубці з пшоном, риба, городина (морква, буряки, капуста), яблука-груші-сливи (інколи квашені) та гриби. Нині господині додають ще й заморські наїдки. Головне — ​додають, а не замінюють! Бо ж і ті, хто знається на традиціях, і ті, хто звик робити, як «ще моя прабаба навчали», сприймають перелік обов’язкових страв як святе. От полумисок із варениками — ​це данина Місяцю. Етнографи, які теж плекають невмирущість гарних звичаїв, звертаючись ще до дохристиянських часів, пояснюють, що півмісячна форма символізує саме це небесне світило. А пшоно в голубцях асоціюється з зорями на небі та з космосом. Нині незручно їсти цю смакоту дерев’яною ложкою, однак дуже добре, якщо вона є на столі: це данина сонцю, що передало свою силу деревині.

5. З огляду на що у різдвяну ніч заохочуються посиденьки в комп’ютері

Вперше одне з найбільших релігійних свят зустрічаємо в умовах пандемії. Коронавірус навчив нас берегти одне одного дистанційно. Через цю небезпечну інфекцію ми маємо незвичний досвід. Колись передаватимемо наступним поколінням, як похід до храму замінили перегляди богослужінь по телебаченню й через інтернет і як, на превеликий жаль, по-іншому мусили ставитися до й так не численних колядників… Розкажемо, що 2021 року наші думки-молитви про Україну на Різдво, починаючи з 2014-го і далі, були все такими ж. Бо то і є основна цінність свята-нагадування: найдорожче варто цінувати й берегти, а ще невтомно вчитися жити в Любові.