На Рівненщині батько і син взялися за роботу — ​і змайстрували… вертольота! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.42 € 30.68
На Рівненщині батько і син взялися за роботу — ​і змайстрували… вертольота!

Володимир та Олександр Войтовичі мрію про небо втілюють у життя.

Фото Олени СТЕЛЬМАЩУК.

На Рівненщині батько і син взялися за роботу — ​і змайстрували… вертольота!

Володимир та Олександр Войтовичі з Рафалівки працювали над гелікоптером два роки і з весни його тестують за селищем, подалі від будинків і людей. Щоправда, останнім це не стоїть на заваді, особливо дітлахам, — ​любителі «хліба і видовищ» сюди приїздять велосипедами. Та розумієш їх — ​диво-апарат, який, здається, складений із самих лише трубок, ніби за щучим велінням підіймається в небо. Хочеш — ​не хочеш, а рот від подиву відкривається сам

Майстри просять відійти усіх присутніх подалі, метрів на 200–300. Олександр сідає за штурвал, перед ним — ​панель управління, знята з «жигулів» (там датчик температури двигуна і тиску мастила в двигуні), одягає «шкірянку» і шолом, пристібається паском безпеки. Вертоліт потужно заревів. Лопаті закрутились і швидко набирають рівної форми, трава під апаратом подалась хвилями — ​як у кіно, тільки по-справжньому!

За якусь мить конструкція Войтовичів упевнено піднімається. Вертоліт набирає невелику висоту і майже ховається за горизонтом, потім розвертається і йде до точки приземлення.

По завершенні польоту пілот ледь приховує хвилюючі емоції. У кожного — ​своє дозвілля, в Олександра — ​ось таке.

39-річний чоловік зізнається: все життя мріяв літати, поки однокласники вчилися, він у зошитах малював вертольотики. Утім, по закінченні школи вступив до рівненського «водника» на інженера-механіка. Та руки майстрували все навкруг, бо душа потребувала і гени брали своє: батько Олександра — ​колишній інженер-механік, 67-річний Володимир Макарович — ​теж усе життя щось ремонтує і вигадує чудернацькі штуки, сам навіть зібрав тракторця для домашніх потреб.

У планах Олександра — створити повноцінний тримісний вертоліт для безпечних  і законних перельотів.
У планах Олександра — створити повноцінний тримісний вертоліт для безпечних і законних перельотів.

 — Два роки тому вирішив перейти від мрій до діла. Спирався виключно на книжки з авіаконструювання, тато у всьому допомагав. А от в інтернеті, зокрема на ютюбі, нічого по темі знайти не зміг. Усе-таки книжки — ​то міць і надійність, це безсумнівний чийсь перевірений досвід, — ​зізнається Олександр.

Він каже, що загальна картина була в голові, повного креслення конструкції не мав — ​хіба якісь деталі.

— Двигун повністю перебрали самостійно, тільки масляного насоса не чіпали. Частина деталей — ​з автомобільної техніки. Деякі купували в будівельних магазинах. Дещо — ​з підручних засобів: є тут і частина від спальної розкладачки, є — ​зі стійки для чипсів «Люкс», довгі трубки вздовж хвоста — ​це деталі з медичних нош. Усе це треба було пошукати і зуміти купити. Найважче далося знайти лопаті від справжнього вертольота. Зараз тут стоять «списані» композитні модифіковані лопаті від КА 26, ми їх обрізали в довжину, — ​розповідає пан Олександр.

Все життя мріяв літати, поки однокласники вчилися, я у зошитах малював вертольотики. Утім, по закінченні школи вступив до рівненського «водника» на інженера-механіка.

Конструкція літального апарата важить 300 кілограмів. Розрахункова підйомна маса гвинтокрила на цей момент — ​до 400 кілограмів. Трубки, з яких він складається, — ​здебільшого з дюралю. Майже кожну деталь батько із сином майстрували власноруч або перероблювали, і є такі, які повністю самостійно відливали.

Вертоліт обійшовся у немалу копієчку. За ці гроші можна було купити хорошу машину. Найдорожчі деталі — ​це двигун і лопаті. Наприклад, одна лопать коштує майже 1000 доларів, а їх треба дві.

— Сюди я поставив бензиновий двигун об’ємом 1,5 літра від «хонди цивік», потужність — ​до 80 кінських сил. Заправляю бензином А 95, пробував і дорожчий, люксовий, та чомусь апарат краще працює саме на звичайному. В середньому на годину польоту треба до 30–35 літрів пального. Та я ще стільки не літаю, бракує досвіду. Щоб отримати посвідчення пілота вертольота, треба налітати з інструктором мінімум 40 годин, а в мене лише трохи більше 6, — ​розповідає аматор-авіаконструктор.

Читайте також: У Заболоттівській спецшколі збудують меблевий і швейний цехи​.

Поки що найбільша висота, яку подолав Олександр на гвинтокрилі, — 5–7 метрів, а найдовша відстань у польоті — ​метрів 500. Та, за розрахунками, при такій потужності двигуна цей апарат може піднятись на висоту до двох– трьох кілометрів.

Чоловіки зізнаються: це більше пробний варіант. Задокументувати його неможливо — ​він не відповідає всім стандартам літального апарата: там усі матеріали мають бути авіаційними.

У планах Олександра — ​створити повноцінний тримісний вертоліт, на якому можна буде безпечно і законно пролетіти від пункту А в пункт Б.

Войтович-молодший зі своїм гвинтокрилом цього року брав участь у фестивалі-виставці саморобних літальних апаратів у Ротмістрівці, що на Черкащині, отримав грамоту. Каже: з вертольотом він там був єдиний. Пролетів ним, щоб показати, як ця штуковина працює.

Олена СТЕЛЬМАЩУК.