Коли гідність дорожча за медаль: історії «благородних» спортсменів - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.30 € 30.83
Коли гідність дорожча за медаль: історії «благородних» спортсменів

«Я не заслуговував на перемогу – відрив був великий, і я не мав шансів наздогнати суперника, якби він не помилився», — пояснив Анайя свій вчинок.

Фото із сайту polzam.ru.

Коли гідність дорожча за медаль: історії «благородних» спортсменів

Мало хто з людей, не пов’язаних зі світом атлетики, пам’ятає спортивні перемоги Івана Фернандеса Анайї. Але його ім’я для багатьох стало синонімом чесності і порядності

У грудні 2012 року в Наваррі (Іспанія) проходили комерційні легкоатлетичні змагання. На кону був солідний призовий фонд, у забігах брали участь найсильніші спортсмени, зокрема кенієць Абель Мутаї, бронзовий призер Олімпіади в Лондоні в бігу на 3000 метрів із перешкодами. У своїй коронній дистанції Мутаї впевнено лідирував і на цьому турнірі. Але за якийсь десяток–другий метрів до фінішу кенійський бігун несподівано зупинився, помилково вирішивши, що він уже повністю здолав дистанцію, і почав плескати уболівальникам, не розуміючи їхніх підказок іспанською про те, що це ще не фініш.

Тим часом іспанець Іван Фернандес Анайя, який біг другим, наздогнав кенійця. Він міг би запросто оминути Абеля Мутаї і здобути перше місце. Але замість того, щоб скористатися помилкою суперника, Анайя взявся… штовхати кенійця в спину, рукою показуючи йому фініш. Іспанський спортсмен не скористався можливістю перемогти і фактично привів кенійця до перемоги.

Коли згодом Івана Фернандеса запитали, навіщо він дозволив кенійцю виграти, 24–річний чемпіон Іспанії в бігу на 5000 метрів відповів: «Я не дозволив йому виграти – гонка була його. Я не заслуговував на перемогу – відрив був великий, і я не мав шансів наздогнати суперника, якби він не помилився». «Але ж ти міг бути першим замість нього!» – наполягав журналіст. Іван здивувався: «Але в чому була б цінність моєї перемоги і цієї медалі? Що подумала би про це моя мама?». Спортсмен пояснив, що навіть якби на кону було місце у складі збірної Іспанії для поїздки на Чемпіонат Європи, все одно він вчинив би так само. «Мені важливіше зберегти гідність, ніж здобути золоту медаль. Моя мрія – жити у справедливому суспільстві», – сказав він.

На щастя, випадок з Іваном Фернандесом Анайєю не поодинокий. Попри поширену думку, що спортсмени переймаються тільки собою, власними досягненнями і грошима, багато хто з них демонструє благородство нерідко навіть під час змагань.

Мені важливіше зберегти гідність, ніж здобути золоту медаль. Моя мрія – жити у справедливому суспільстві.

Один із перших прикладів чесної спортивної поведінки – вчинок капітана збірної СРСР з футболу Ігоря Нетто. У матчі Чемпіонату світу 1962 року збірна Союзу зустрічалася з командою Уругваю. Нетто підказав судді, що забитий радянською командою м’яч влетів у ворота суперника через дірку в сітці збоку від штанги. У підсумку суддя не зарахував гол, хоч це й не врятувало латиноамериканців від поразки.

У 2000–му італійський форвард–скандаліст із неоднозначною репутацією Паоло ді Каніо несподівано вразив усіх на диво благородною поведінкою: у матчі проти «Евертона», побачивши, що голкіпер суперника отримав травму, він не пробив по порожніх воротах, а взяв м’яч у руки, закликавши рефері зупинити гру. Кадри зі шляхетним вчинком італійця обійшли всі світові телеканали, Паоло отримав премію Fair Play (медаль П’єра де Кубертена за виявлене благородство і вірність духу, у перекладі – «чесна гра») від керівництва ФІФА.

А першим спортсменом, удостоєним медалі Fair Play, був італієць Еудженіо Монті. У 1964 році на зимових Олімпійських іграх в Інсбруку під час змагань на бобслеях–двійках у британського екіпажу несподівано відлетів кріпильний болт. Помітивши це, Монті, який на той момент лідирував, віддав суперникам болт із власних саней. У підсумку перемогли британці, італійська ж команда отримала «бронзу».

У 2011 році великодушним вчинком на Кубку світу відзначився харківський шахіст Олександр Моісеєнко під час поєдинку проти чеха Давіда Навари. На 35–му ходу Навара хотів піти слоном, але спочатку випадково торкнувся рукою короля. Моісеєнко це помітив, але не став наполягати, щоб суперник зробив хід саме королем, хоча це давало українцю перевагу. Далі чех домігся виграшної позиції і несподівано запропонував нічию, яку Олександр прийняв. Про мотиви свого вчинку Давід Навара сказав так: «Я справді торкнувся короля, і Моісеєнко вчинив благородно, не змушуючи мене робити явно програшний хід. Мені не хотілося, аби про мене говорили, що я вчинив неетично і переміг не зовсім чесно».

На тенісному турнірі в Римі у травні 2016–го знаменитий австрієць Домінік Тім заступився за нашого Олександра Долгополова, якому рефері помилково зарахував аут, коли м’яч після удару першої ракетки України потрапив у лінію. Тім вказав арбітру на його ляп, по суті, віддавши очко українцю, чим викликав шквал оплесків від глядачів, адже проявив справжнє благородство за нічийного рахунку на своїй подачі у третій партії. Щоправда, в підсумку австрієць таки переміг Долгополова – 6:3, 3:6, 6:4.

Читайте також: Історія на вечір: «Алергія на… кулі».

У 2018–му Європейська легкоатлетична асоціація (ЕА) відзначила людські якості української спортсменки Наталії Прищепи в спеціальній номінації «За чесну гру» (Fair Play Award). На Чемпіонаті Європи у Берліні після перемоги в кваліфікаційному забігу Наталя допомогла травмованій бельгійці Рене Ейкенс підвестися на ноги і перетнути фінішну межу.

Надія АНДРІЙЧУК.
За матеріалами sport.znaj.ua, miridei.com, slk.kh.ua, ua football.com.