Курси НБУ $ 29.25 € 30.92
«Мені не соромно за прожиті в журналістиці літа, я їх ніколи б ні на що не проміняла»

У виданні зібрані спогади друзів, колег, працівників культури, мистецтва й освіти, з якими звела Анастасію Володимирівну доля.

Волинь-нова

«Мені не соромно за прожиті в журналістиці літа, я їх ніколи б ні на що не проміняла»

Так сказала в одній із публікацій про своє творче життя заслужений журналіст України Анастасія Філатенко, яка майже пів сотні літ віддала газеті «Волинь» («Радянська Волинь»)

Вона в юності обрала непросту стежину, котра привела її, випускницю сільської школи, на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Мрія збулася з третьої спроби — ​у вже далекому 1962 році. Там і проявився принциповий характер дівчини з невеличкого села Річиці на Київщині, спаленого попелом Чорнобиля. Коли улюбленого студентами викладача Матвія Шестопала незаконно звільнили з посади, вона чи не першою поставила свій підпис супротиву тодішньому партійному керівництву. Така була позиція на той час ще майбутнього заслуженого журналіста України, лауреата Золотої медалі української журналістики.

Ось ця книжка, яка розкаже про цілу епоху і в журналістиці, і в розвитку освіти та культури Волинського краю, вийшла завдяки титанічній праці Антона Антонюка.
Ось ця книжка, яка розкаже про цілу епоху і в журналістиці, і в розвитку освіти та культури Волинського краю, вийшла завдяки титанічній праці Антона Антонюка.

 

У 1967-­му за направленням столичного вишу Анастасія Володимирівна приїхала на Волинь і багато літ очолювала відділ освіти й культури «Волині» («Радянської Волині»). І вже в нашому краї, який став для неї рідним, проявився сповна талант журналістки і та ж принциповість, виплекана з юності, особливо загострене почуття справедливості, якими були позначені її численні публікації: вони й дали підстави для того, аби Анастасія Філатенко заслужила в народі статус «міністра культури Волині».

Щойно вийшла народна книжка «Анастасія Філатенко — ​літописець культури Волині». Саме народна, бо на неї у держави не знайшлося жодної копійки.

На жаль, у 2018­-му земний шлях Анастасії Володимирівни обірвався. А в пам’ять про незабутню Волошку, як називали її в редакції «Волині» (такий псевдонім був у неї), щойно вийшла народна книжка «Анастасія Філатенко — ​літописець культури Волині» (на фото). Саме народна, бо на неї у держави не знайшлося жодної копійки.

Автором, організатором та ініціатором виходу видання став Антон Петрович Антонюк — ​людина, яка добрих пів віку трудилася на культурній ниві. А допомагали йому Галина Кухарська, Людмила Стасюк, Наталка Хом’як та Ольга Гармидер, котрі добре знали Анастасію Володимирівну, високо цінували не лише її професійні, а й людські якості. Саме завдяки їхній невтомній праці та фінансовій участі волинських доброчинців і побачила світ ця книга. У ній зібрані спогади друзів, колег, працівників культури, мистецтва й освіти, з якими звела Анастасію Володимирівну доля, та окремі журналістські дослідження успіхів і проблем закладів освіти й культури, розповіді про діяльність професійних митців та аматорських колективів…

Про те, якою була дорога Анастасії Філатенко в журналістиці, свого часу зворушливо написала письменниця, поетеса Надія Гуменюк:

І знову шлях

у світанкову рань,

Щоб в білих гранках

спалахнула грань,

І знову до людей

веде дорога —

Прекрасна доля,

світлий дар від Бога.

Валентин ЛЮПА

м. Луцьк. 

Читайте також: У США розпочали збір підписів за відкликання Пулітцерівської премії у журналіста, який заперечував Голодомор


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel