А художник Юрій Журавель побачив, що нинішня війна подарує нам нові імена.
Коли малюк запитує про війну. Колонка мами 4 дітей
– Мам, а це росія? – малий, певно, вдесяте ставить одне й те ж питання: то уточнює про злого героя з мультика, то «виловлює» негідника з вечірньої казки, а врешті сам придумує гру з таким персонажем
Приємно, що мій син уже в тому віці, коли починає мислити абстрактними поняттями. Жаль лиш, що цікавиться таким, від чого морозить... Відповідати на його питання зараз дуже важко: спочатку треба посунути вбік усі свої думки про ту горе-країну, щоб не пояснювати з надмірною гіркотою чи ненавистю. Він і так багато що відчуває, тож дорослих клопотів йому не треба. (При тім син знає, що представники цієї країни гірші за злочинців-орків. Запам’ятав, як я переповідала доньці, що навіть прессекретар казкової організації став на захист орків: мовляв, росіяни набагато гірші). Питання ж дитини таке, що одним «так» або «ні» не обійдешся, бо ж – про одвічну боротьбу Добра зі Злом.
Чи демонізувати аж так росію з її карликом у відповіді? Нема дурних! Розказую малому, що насправді в нашому світі багато видів доброти й ненависті. Якісь прояви злоби виліковні, інші можна зменшити своїми вчинками, а є й такі, які мусимо нещадно нищити. Особливо якщо уражені люди нападають, як голодні звірі, на інших. Моє заключне слово – виправдано патетичне й на позитиві: «Головне, що ми, українці, незламні й мужні. Ми відстоюємо правду й добро на своїй землі».
Моє заключне слово – виправдано патетичне й на позитиві: «Головне, що ми, українці, незламні й мужні. Ми відстоюємо правду й добро на своїй землі».
Малий слухає, а я вдивляюся в його очі, щоб переконатися, що обрала потрібні слова та інтонацію. Про що б ми не говорили, він має знати, що захищений, люблений і в безпеці.
...Він став такий нетерплячий: вимагає багато уваги, і то негайно. Здається, надмірно рухливий. А те, що мама й тато вичитують новини з телефонів, трактує однозначно: йому теж потрібно регулярно тримати в руках ту забавку. Саме та ситуація, коли особистий приклад впливає геть не так, як хотілося б.
Компроміс ми знаходимо завдяки шахам: вчимося ходити, грати, програвати. Перемикаємося – і це справді працює: частину моєї уваги заполоняє світ моєї дитини, яка ще в тому віці, коли так охоче ділиться своїми відкриттями і так випромінює добро й життя, як той кущик підсніжників під вікном. Надзвичайна і вчасна терапія для мами.
Пишіть, як маєте й відчуваєте потребу поділитися, – зв’язок між однодумцями як свіжий ковток повітря. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
Читайте також у нас: «На Горохівщині директорка музичної школи створила сільський цех для приготування смаколиків».
