«Все російське – це буквально зброя проти нас»

Інна СОВСУН, народна депутатка України, чоловік якої перебуває на фронті, вважає, що мало донатити для армії, треба ставати частиною ЗСУ:

«Допоки всі, хто може служити, шукатимуть шляхи, як уникнути мoбiлiзaції, і сподіватися, що все витягнуть абстрактні героїчні й безсмертні ЗСУ, – Україна ніколи не переможе. Це – неефективно. Я вже мовчу, що це ще й дико несправедливо стосовно тих, хто служить уже четвертий рік».

Михайло БАСАРАБ, політолог, закликає відмовлятись від усього російського:

«Все російське – це буквально зброя проти нас. І для того, щоб захистити свій периметр від росіян назавжди, на заміну всьому російському в Україні має тотально і остаточно прийти українське… Перехід на українське – це не забаганка чи мода, а необхідний крок для порятунку здоров’я й життя».

Сергій ТАРАН, політолог, про майбутнє білорусі:

«Доля білоруського суверенітету залежить винятково від того, хто помре перший – путін чи лукашенко. Якщо путін, білоруська держава збережеться, а лукашенко протримається, принаймні, до перших демократичних виборів. Якщо лукашенко – путін без сентиментів анексує білорусь».

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, про схожість і відмінність росії та Ірану:

«Наскільки ж ці п..дари один на одного схожі... росія та Іран – просто близнюки-брати. Брехливі, фанатичні вбивці, які б’ють по цивільних і по лікарнях і безсоромно віщають, що стріляють по військових об’єктах. Різниця в тому, що Іран, найімовірніше, не залишиться безкарним і отримає по заслугах (США слідом за Ізраїлем теж почали бомбити ядерні об’єкти Ірану. – Ред.). А росія, з високим ступенем ймовірності, буде посміюватися і глузувати далі: а що ви нам зробите, «терпіли»?

Ось різниця між тими, в кого є ядерна зброя, і тими, хто не встиг...».

Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт,  про масштабний терор українських міст з боку росії:

 «Нічого особливого тут немає. Тут – стандартна росіянська тактика залякування цивільного населення. Вони били по цивільних об’єктах цілеспрямовано. Вони зараз намагаються будь-яким чином зменшити підтримку армії, зменшити моральний дух для того, щоб українське суспільство було готове до будь-яких перемовин із будь-яким результатом; тільки для того, щоб ці удари припинилися… На жаль, такі удари будуть продовжуватися надалі».

Віктор ШЛІНЧАК, журналіст, про виступ путіна, де він заявив, що хоче завоювати всю Україну:

«Російський вождь вважає, що в нього відкрилося вікно можливостей для наступу на Суми й не тільки. Цьому сприяють Трамп і Білий дім (давайте вже нарешті говорити відверто). Бездіяльність Вашингтона й відверте переключання уваги на інші теми зчитується путіним як мовчазна згода робити з Україною, що заманеться. Коли путін говорить, що не хоче капітуляції України, він саме її і прагне. Бо є віра, що це можна зробити саме зараз».

Ярослав ЮРЧИШИН, народний депутат, про закон про множинне громадянство:

«Українців – більше, аніж ви можете уявити. Нас – не 30 мільйонів і навіть – не 40. Українців – 60 мільйонів, хоча близько половини проживають за межами держави і не всі мають українські паспорти. Але мають українське коріння та хочуть бути частиною наших процесів. Прийняття закону про множинне громадянство  – це про єдність. Мільйони українців по всьому світу збережуть (або будуть мати можливість отримати) українське громадянство, маючи інший паспорт. Це – особливо актуально для родин, які давно емігрували, але ідентифікують себе українцями».

Сергій ФУРСА, про чергову терористичну атаку росії на Київ:

«Вночі у Київ знов приходило зло. Знов кружляло карнавал смерті, упиваючись своєю безкарністю. Але як би багато ракет і дронів не летіло на Київ цієї ночі, як би зло не хотіло показати свою страшну силу, воно все одно виглядало дріб’язковим і ницим, слабким і неспроможним. Воно не може виграти бій і задовольняє свою жагу помсти...

Але знов і знов, руйнуючи українську силу духу і бажання спротиву, зло нагадує, навіщо цей спротив потрібен. Не лишаючи вибору. Бо ми обираємо життя, а – не смерть. Світло, а – не темряву. І зло просто само не лишило нам вибору».

Олександр ЯРМАК, співак, командир роти 412-го полку «NEMESIS» Сил безпілотних систем ЗСУ, вважає, що на українців чекає «жахлива кривава осінь»:

«Яка ситуація наразі? Критична, але – не катастрофічна! Тому потрібне включення кожного, ще є час підготуватися до дійсно важкої осені! Бо ворог готується саме в цей період влаштувати основний терор. Не зміг окупувати, буде тероризувати через повітряні удари, щоб ми зламалися! Нам потрібно пройти цей період підготовлено й злагоджено!».

Остап ДРОЗДОВ, журналіст, про закон про множинне громадянство:

«Всі обговорення довкола множинного громадянства прошу обнулити одним простим запитанням: ну і що тепер робити зі статтею 4 Конституції України: «В Україні існує єдине громадянство»?

 Олександра МАТВІЙЧУК, правозахисниця, лауреат Нобелівської премії, про те, чому Україна – «неідеальна жертва» в очах світу:

«Ідеальна жертва» має просто страждати від дій агресора, а світ солідаризуватися в глибокому занепокоєнні. Натомість Україна має нахабство усі ці роки тримати удар у рази сильнішого противника, коли всі вже приготувалися її «відплакати та поховати» ще на початку повномасштабного вторгнення. Більше того, Україна періодично завдає нищівних ударів по імперським амбіціям росії…

Дякувати Богу, що ми відмовилися бути ідеальною жертвою, а вибрали шлях спротиву. Чинити злу опір – не тільки морально правильна, але й найбільш дієва життєва стратегія. Тільки вона дає шанс на мир, бодай і неідеальний».

Валерій ПЕКАР, публіцист, про те, що може зробити абсолютно кожен заради перемоги:

«Не поширювати російську пропаганду… Навіть якщо це – правда, навіть якщо дуже хочеться, навіть якщо ви не можете втриматися – зціпіть зуби, дайте собі лінійкою по пальцях і не поширюйте. Бо пропаганда використовує правду, майстерно загортаючи в неї брехню. Навіть якщо російська пропаганда каже, що сонце сходить на сході. Це – правда, але якщо вони це кажуть – це не випадково, у це щось загорнуто. За цим стоїть якийсь злий намір, який ви побачите лише згодом. Я не кажу, що треба говорити, ніби сонце сходить на заході, бо це буде неправда. Просто варто промовчати».