Країні потрібен Порох

Він став політиком в часи, коли країна ще не усвідомлювала, хто вона є. Тодішній Президент проповідував багатовекторність і міняв незалежність на газ. Країна тупцювала в міжчасі, а навколо нафти та газу виростали українські олігархи, які стали потужною проросійською силою в сплячій колонії.

Петро в той час пішов іншим шляхом, через українське виробництво. І це логічно привело його до політики незалежності та курсу на ЄС.

Тому – Помаранчева революція.

Тому – Асоціація з ЄС.

Тому – Революція Гідності.

Тому – безвіз, децентралізація, енергетична незалежність, 207 нових заводів, свобода слова, парламентська демократія, розбудова антикорупційних органів.

Бо знав, що або в Європу, або в тюрму народів. Третього не дано. І попереду – бій.

Бо знав, що або в Європу, або в тюрму народів. Третього не дано. І попереду – бій.

Він прийняв країну у стані неоголошеної війни. В казначействі було 108 тисяч гривень.

Тому відродження армії і звільнення 2/3 окупованого Донбасу.

Тому постійна дипломатична робота.

Тому вирок в держзраді Януковичу.

Тому спецконфіскація 1,5 мільярда доларів його банди. І тому половина з них – на нову армію.

На бронежилети, на бронемашини, на ракетні програми.

Тому 250 тисяч підготовлених резервістів.

Зміг.

Порошенко заклав основу майбутньої незламної Української Армії і світової антипутінської коаліції.

Порошенко заклав основу майбутньої незламної Української Армії і світової антипутінської коаліції.

І кремль, і наші олігархи з російським бізнесом включили кампанію дискредитації.

24/7 в ефірі, в парламенті, в церквах, на вулицях йшла битва за повернення до колоніального статусу.

Тому – Армія, Мова, Віра.

Тому – зміни в Конституції, як гарантія незмінності курсу на незалежність, ЄС і НАТО.

Встиг.

Порошенко програв вибори, але виграв країну.

Потім розгул популізму і кричущі помилки зелених дилетантів. Об Мінські угоди, які дали країні час на переозброєння, витирали ноги. Гроші ракетних програм пішли в асфальт. Оман-20 очевидно вів до майбутнього Стамбулу-22.

Тому – рух «Ні, капітуляції!».

Тому – вимоги фінансування ЗСУ.

Тому – попередження про неминучість війни.

Один, з невеликою фракцією. Проти «торжествуючого бидла» і 140 кримінальних справ.

Але – не втік за кордон, як планували зелені.

Але – не втік за кордон, як планували зелені.

Повернувся – і прийняв бій. Спочатку в судах.

Потім – у битві за Київ.

Тому офіс Порошенка став центром формування батальйону ТРО, а пізніше майстернею і складами броньовиків, екскаваторів, автомайстерень, квадроциклів, фпв, реб.

Тому – сотня шевронів від військових підрозділів, яким допоміг у критичний момент.

Тому – тисячі однопартійців в ЗСУ, понад 100 загиблих.

Нові, ще абсурдніші кримінальні справи, санкції, брехня. Сивина. Втомлені очі.

Але – повага мислячої частини суспільства.

Але – авторитет у світі.

Але – любляча дружина і вірні товариші.

З Днем народження, Петре Олексійовичу!

Країні потрібен Порох.

P.S. Цю колонку Юрій Луценко написав 26 вересня – у день 60-річчя Петра Порошенка.

Юрій ЛУЦЕНКО, політик і державний діяч, ветеран війни з росією.

Зараз також читають: Яку погоду прогнозує в жовтні «мольфар» із Волині.