«Дитина з пробірки» – так у народі називають малюків, народжених методом штучного запліднення, або «in vitro» («в пробірці»). ЕКЗ – запліднення яйцеклітини сперматозоїдом поза організмом жінки з наступною підсадкою ембріону всередину матки.
Я віддала свої ембріони бездітним парам, а не знищила їх
Учора мені знову прилетіло. За що цього разу? За те, що я віддала свої ембріони бездітним парам, а не знищила їх. Це прекрасно ілюструє наші подвійні стандарти: ми вголос волаємо про цінність життя, а тих, хто реально дав шанс новому життю, засуджуємо. Бо комусь зручніше, щоб я викинула, ніж щоб хтось інший виховав. А тепер – моя історія
Мої підписники знають, що двійня народилась завдяки репродуктивній медицині. Коли я завагітніла Андрієм після втрати першої дитини, я всю вагітність провела в лікарні. Мій чоловік тоді був не хрещений, я вмовила його охреститися. У церкві купила просте срібне кільце «спаси та збережи». Носила його завжди.
Поки після чергового викидня, уже в програмі репродуктивних технологій, я зняла кільце і викинула його в клініці ISIDA Clinic. Тоді я посварилася з Богом.
Остання спроба закінчилася дивом. Народилась двійня. Репродуктолог Ксенія Хажиленко забігла в реанімацію першою і сказала, що бачила дітей. Я плакала, вона плакала. І тоді я пообіцяла, що ембріони, які залишились, віддам клініці.
За законом, їх продавати не можна. Але є десятки пар, які чекають саме на такі ембріони. Вони – їхній єдиний шанс.
Тоді я пообіцяла, що ембріони, які залишились, віддам клініці.
Мій чоловік спочатку казав: може, ще захочеш народити. Але мені було 40, йому – 45. Я пообіцяла собі, що ми підпишемо документи.
І от за кілька днів до нового року – дзвінок:
«Доброго дня, вас вітає клініка Isida. Ви залишили у нас кільце «спаси та збережи».
Я сиділа і думала: Господи, я все зрозуміла. Минули два роки від того моменту, як я його демонстративно викинула.
Наступного дня ми поїхали і підписали документи. Лікарі дякували, бо це – шанс іншій родині. А я забрала кільце. Ми помирилися з Богом.
Тому повторюю: єдина нормальна ситуація це не знищити, не забути, а віддати. Дати іншій родині шанс.
Так, я знаю, буде хор: а чому не всиновила. А чому ви не всиновили? Це інша історія – і я до неї теж готуюсь. Але мої ембріони – це моє рішення. І воно про життя.
А хейт. Це всього лиш шум довкола. А історія – про дітей, які таки з’являться на світ.
Дана ЯРОВА, громадська діячка, волонтерка, голова ГО «Мрія дітей України».
