«Після початку повномасштабного вторгнення я протягом майже 11 днів не їла, пила лише воду», – Тетяна не може стримати сліз, згадуючи це.
«Ми ховали людей на футбольному полі»
Під час захоплення Маріуполя росіяни влаштували там справжнє пекло
З перших днів повномасштабного вторгнення Тетяна взяла на себе місію допомагати маріупольцям: організовувала евакуацію, доправляла гуманітарну допомогу, шукала воду під обстрілами. Виїхавши з міста, вона не припинила опікуватися земляками. Сьогодні Тетяна працює в київському гуртожитку центру «ЯМаріуполь». Її історія увійшла в колекцію музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Тетяна розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення вона протягом майже 11 днів не їла, пила лише воду, адже весь час допомагала й заспокоювала інших. Цей час у Маріуполі став справжнім пеклом, сказала вона. Обстріли не вщухали ні вдень, ні вночі. «Я теж отримала контузію: доварювала їсти, і якраз стався вибух – мене відкинуло вбік. Це був жах! Важко було чути колону російських танків, що йшла від заводу. Це було таке відчуття, ніби вони проїхали не просто по моєму місту, а по моїй душі», – розповіла Тетяна.
Вона згадала в інтерв’ю музею, як разом з іншими маріупольцями розбирала завали, шукаючи тих, хто міг вижити, і допомагала витягати поранених із-під уламків. Найбільшим болем, за її словами, було щодня бачити загиблих, серед яких нерідко були знайомі, сусіди чи колеги, і декого вдавалося впізнати лише за частинами тіла.
Це було таке відчуття, ніби вони проїхали не просто по моєму місту, а по моїй душі.
«Я не можу навіть описати той стан. Ти взагалі не розумієш, що відбувається. Далі було ще гірше, було дуже-дуже важко – через постійні обстріли, адже діти й дорослі без кінця вмирали. У нас сусід помер, не витримав, молодий чоловік. Ми всіх загиблих ховали на футбольному полі», – сказала жінка.
Тетяна з родиною виїжджали з Маріуполя через росію, проходили принизливу фільтрацію й перевірку телефонів. Повернувшись в Україну, їй надійшла пропозиція працювати в Центрі «ЯМаріуполь», де вона допомагає переселенцям почати життя із чистого аркуша.
«Я настільки була рада, коли прийшла до центру. Відчуття того, що ти рідну людину зустрів і обійняв, – це неможливо передати словами. Я не знала всіх – у центрі працюють маріупольці з різних районів, різних сфер. Ми не зустрічалися раніше. Але там усі були, як рідні, повірте», – каже Тетяна.
Марія ШЕВЧУК.
