На Волині попрощалися одразу з двома Героями «на щиті»

Сьогодні, 7 грудня, Ковель попрощався зі своїми Героями – Артемом Абрамчуком та Юрієм Гусаром. 

Про це інформує Ковельська міська рада.

Вони повернулись у рідне місто «на щиті», а мріяли - з Перемогою, мали стільки планів на мирне життя.

Про це говорив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди, розповідаючи історію кожного воїна.

Артем Абрамчук народився у Ковелі 18 жовтня 1987 року.

Навчався у ЗОШ №8, а згодом — у профільному військовому класі ЗОШ №10.

У шкільні роки мав багато вподобань: займався легкою атлетикою та шахами, брав участь у змаганнях різного рівня, здобував призові місця.

Четвертокласником вступив до школи мистецтв по класу баяна й часто виступав на міських заходах.

Артем звик самостійно приймати рішення, визначати своє. Попри родинну династію залізничників, він вступив до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в Луцьку. Згодом навчався на психолога у ВНУ ім. Лесі Українки, але навчання не завершив і у 2008 році вирушив на заробітки до Польщі.

У 2014 році зустрів Марію — свою майбутню дружину. Подружжя мріяло про затишне сімейне життя, Артем працював, підтримував друзів і рідних, захоплювався читанням і кулінарією.

Повномасштабна війна застала його в Києві. Він повернувся в Ковель і прийшов до військкомату, однак тоді добровольців було достатньо, тож Артем активно долучився до волонтерства.

7 червня 2024 року його мобілізували. Пройшов навчання у Великій Британії і Франції, де отримав відзнаку як найкращий стрілець ракет середньої дальності. Служив у 155-й ОМБр на важкому Покровському напрямку. За мужність і відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ — «Срібним Хрестом».

У перервах між бойовими завданнями Артем годинами міг спілкуватися з родиною. Він уважно стежив за новинами рідного Ковеля, а мама спеціально знімала для нього відео, аби підтримати й подарувати частинку дому. Близькі часто казали: на фронті він знав про місто більше, ніж вони самі.

У розмовах Артем зізнавався, що на війні особливо відчув важливість психологічної підтримки наших захисників. Мріяв після перемоги здобути фах військового психолога.

20 серпня 2025 року життя солдата, оператора 2-го відділення протитанкового ракетного комплексу роти ПТРК військової частини А5001 обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Марії, мамі Людмилі Артемівні, бабусі Любові Миколаївні та всім близьким Героя.

Юрій Гусар народився 7 листопада 1972 року в Уховецьку, де закінчив місцеву школу.

У 1990–1992 роках проходив строкову службу у Німеччині та Україні. Після демобілізації працював трактористом у селі, згодом — на Ковельській залізниці.

Пізніше перейшов у товариство «Ковельська реалбаза хлібопродуктів», яке згодом стало «Ковельським хлібокомбінатом». Тут Юрій упродовж 15 років був оператором млина.

У 1993 році одружився з односельчанкою Ларисою. Подружжя виховало чотирьох дітей. Батьки зуміли дати двом старшим донькам і синові вищу освіту, а наймолодший син ще навчається у школі.

Юрій особливо любив техніку. Власноруч зібрав невеликий тракторець, на якому з дружиною господарювали у селі. Звичайна родина зі своїми щоденними турботами та радощами.

Коли почалася повномасштабна війна, Юрій знав: якщо отримає повістку, піде захищати Україну. Адже свій обов’язок перед державою вже виконують двоє чоловіків з його родини.

Син Ярослав підписав контракт ще до повномасштабного вторгнення і нині служить у військовій службі правопорядку. На фронті перебуває і чоловік доньки Каріни — Віктор.

Своє життя Юрій присвятив мирним професіям, а коли настав час – залишив звичну справу й став до зброї.

Мобілізували Юрія 24 липня 2024 року. Спершу він проходив підготовку на Рівненському полігоні, згодом був направлений на Куп’янський напрямок Харківщини.

Перебуваючи на передовій, він часто телефонував додому, цікавився справами родини та села. Особливо тепло говорив про своїх онуків: семирічного Сашка та чотирирічного Серафима. Третього онука Юрій чекав з великим трепетом… Та не встиг дожити до цієї щасливої миті один день — хлопчик народився 3 грудня.

Життя солдата, оператора безпілотних літальних апаратів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А1008 Юрія Гусара обірвалося 2 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Куп’янська-Вузлового Харківської області.

Щирі співчуття дружині Ларисі, дітям — Каріні, Марії, Ярославу та Іллі, брату Ростиславу, усім рідним і близьким полеглого Захисника.

Поховали Артема Абрамчука на Алеї Героїв міського кладовища.

Останнім місцем спочинку Юрія Гусара стане кладовище у рідному Уховецьку.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ