50-річний розвідник з Волині 145 днів поспіль тримав оборону у «сірій зоні»

Солдат 156 окрема механізована бригада з позивним «Любомль» не приховує ні свого імені, ні прізвища. Він переконаний: люди повинні знати тих, хто без страху та прикриття чужими спинами тримає оборону України на найгарячіших ділянках фронту.

Про це пише Волинський обласний ТЦК та СП.

Виконуючи завдання на позиції, він разом із побратимами утримував оборону 145 днів поспіль, знищував ворожі цілі й навіть узяв у полон російського штурмовика.

50-річний Андрій Шандарак, позивний «Любомль», — звичайний українець, який у надзвичайних умовах війни проявив силу духу, характер і витривалість, утримуючи рубіж понад чотири місяці.

Після школи Андрій закінчив Шацький лісовий технікум — справжню кузню кадрів лісової галузі. Працював у лісгоспі, згодом змінив професію: був оператором на АЗС, експедитором з доставки хліба… Жив так, як більшість мешканців прикордонної Волині.

Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення. У перший день війни російські ракети вдарили по Волині, а дорогами повз рідний Любомль рушили колони людей, які тікали від війни. Тоді Андрій зрозумів: без тих, хто здатен взяти зброю та вийти на захист країни, ця війна не закінчиться.

У січні він був мобілізований до ЗСУ та потрапив до 156 ОМБр оперативного командування «Захід». Саме тут у березні він зустрів своє 50-річчя.

Як розвідник механізованого батальйону Андрій виконав чимало завдань. Одне з них стало особливо знаковим: вихід у «сіру зону» для облаштування спостережного пункту. Звідси українські бійці коригували удари артилерії та дронів по окупантах. На посту постійно перебували двоє-троє воїнів, а допомагав їм навіть місцевий пес, якого назвали «Брехун» — він першими подавав «сигнал», коли ворог починав рух.

Поруч із практично зруйнованим селом росіяни регулярно висували техніку для обстрілів. Особливо дошкуляв ворожий танк — його українські військові знищили після точного визначення координат, яке здійснили «Любомль» та його побратими.

Під час одного з епізодів розвідники помітили двох окупантів, що рухалися в їхній бік. Дроновий удар ліквідував одного, а другого — контуженого та зі стиснутою в руці гранатою — вдалося знешкодити й узяти в полон. Згодом він поповнив обмінний фонд.

Евакуація та постачання на цю позицію були майже неможливими — настільки складним був шлях. Тому пораненого побратима довелося виносити довго й обережно, але життя йому врятували. А необхідні речі хлопцям доставляли… дронами.

Про страх на війні Андрій говорить просто: «Бояться всі. Але потім — береш себе в руки і йдеш. На війні головне — зробити перший крок. І вчитися потрібно, насамперед, щоб вижити й перемогти».

Удома «Любомля» чекають дружина та дві доньки. Після виходу з позицій він зміг побачити родину у відпустці. Повернувшись до підрозділу, отримав відзнаку командира бригади та був представлений до державної нагороди.

Бойова робота триває.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: «Війна – найскладніший університет»: адвокат з Волині про бойовий шлях від ТрО до командира роти.