Побратими називали Діану «сонечком батальйону».
«Європейка стала українкою»: видадуть щоденники німкені, яка служила на фронті
Видавництво Олександра Савчука завершило переклад фронтових записів бойової медикині Діани Савіти Ваґнер, яка понад два роки воювала у складі українського підрозділу і загинула 31 січня 2024 року
«Це – сильні тексти»
За словами Савчука, ідея видати щоденники з’явилася після знайомства на Франкфуртському книжковому ярмарку з матір’ю загиблої – Урсулою Ваґнер. Як пише «Українська правда. Життя», саме вона наполягла, що записи доньки мають побачити світ українською мовою.
«Ви маєте видати фронтові щоденники моєї доньки!», – впевнено сказала Урсула.
Савчук також зазначає: «Глибокі екзистенційні рефлексії та неймовірна емпатичність Савіти народжують сильні тексти – тексти європейки, яка стала українкою».
За його словами, Діана часто говорила, що в Німеччині почувалася чужою, тоді як український батальйон став для неї справжньою сім’єю.
Після загибелі медикині її відспівали в Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві, а поховали на Лук’янівському цвинтарі 14 лютого 2024 року.
Видавництво планує оголосити дату виходу книжки найближчим часом.
Хто така Діана Савіта Ваґнер
Діана народилася 21 червня 1987 року, загинула на фронті, рятуючи поранених воїнів. Служила бойовою медикинею третьої штурмової сотні батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина. До України Діана переїхала ще до початку повномасштабного вторгнення. Почала вивчати українську мову, захопилася культурою й традиціями, подала документи на отримання громадянства та називала Україну місцем, де хоче жити після перемоги.
У складі «Карпатської Січі» Діана воювала понад два роки. Побратим батальйону Руслан Андрійко згадує, що вперше побачив її у підвалі Вірнопільської гімназії на Харківщині, де підрозділ тримав оборону: «До підвалу зайшла тендітна дівчина, вся в окопній грязюці після бойового чергування. Стомлена, але усміхнена – її очі сяяли від щастя».
За його словами, Діана часто говорила, що в Німеччині почувалася чужою, тоді як український батальйон став для неї справжньою сім’єю.
«Після перемоги Діана мріяла будувати своє життя і майбутнє в суверенній Україні, без «русского міра» та «єврокомунізму». Це і було її мотивацією в цій війні», – поділився Андрійко.
Побратими називали Діану «сонечком батальйону». «Ти назавжди в пам’яті української нації. Ми не здамося. Gott mit uns («З нами Бог». – Ред.). Слава перемозі! Вічна слава Діані Вагнер!», – написали в батальйоні.
Ганна ЗАДИРАЙКО.
