«Світло вмикається не від реплік. Воно вмикається від роботи».
Є президент Зеленський – є світло? Здається, хтось загрався у владу
Ми бачили його всяким: простим хлопцем, який обіцяв привести чесну й некорумповану команду, записував відосики зі спортзалу, обіцяв шашлики, ігноруючи підготовку до війни. Потім – перевдягнувся у камуфляж і перестав голитися, демонструючи незламність. Кожне його слово – це лозунг і обіцянки. Але де справи? Коли нарешті закінчиться цей серіал і ми побачимо відповідального президента, а не шоумена?
Президент України Володимир Зеленський на зустрічі зі студентами у Києві видав репліку, гідну окремої афіші: мовляв, якщо у нього з’явиться час на каву, чай та «300 публікацій на добу», то «світла не буде». Цитату передало видання Страна.ua – і відразу стало ясно: перед нами не просто застереження, а ретельно вибудована сцена. Світло – як нагорода, темрява – як кара для українців. А між ними – президент країни Володимир Зеленський, без сну та відпочинку, один проти хаосу.
Знайомий жанр? Звісно. Тому що Зеленський – не просто політик. Він актор та шоумен, і це не образлива характеристика, а сухий факт біографії. Питання лише у тому, коли сцена підміняє реальність – і хто за це платить.
Риторика «я не маю часу» – класичний прийом для посилення образу незамінності. Мовляв, якщо лідер не п’є кави, то країна «п’є» світло. А якщо лідер замовкне, лампочки згаснуть. Це не аргумент – це драматургія. Причому драматургія слабка, бо суперечить фактам, які українцям давно відомі.
Я особисто був присутній на пресконференції, де Зеленський розігрував забування російської мови. І це виглядало саме як гра – натягнута, незграбна, непереконлива. Притому, що Олексій Арестович неодноразово публічно заявляв: Зеленський та його найближче оточення між собою говорять російською. Питання не в мові – питання у щирості. Коли публічний образ розходиться з приватною реальністю, довіра тане швидше за будь-яке відключення.
Ми пам’ятаємо і перші роки президентства Зеленського – бадьорі відео з тренажерного залу, демонстративну «простоту», спробу продати образ «свого хлопця». Тоді це здавалося наївним піаром. Сьогодні зрозуміло: це була репетиція ролі. Ролі президента країни, що воює. Камуфляж, неголення, військова риторика – все це елементи одного образу. Ефектного. Але образ – не стратегія.
Риторика «я не маю часу» – класичний прийом для посилення образу незамінності. Мовляв, якщо лідер не п’є кави, то країна «п’є» світло.
Тому що насправді у Зеленського є час. І на каву, і на закриті зустрічі, і на неформальні посиденьки. Зокрема – з ексглавою ОП Андрієм Єрмаком, який навіть після формального звільнення зберіг вплив на ключові процеси в країні. Єрмаку залишили держохорону – а як інакше? Свідки стверджують, що під час перебування головою ОП у бункері він із Зеленським вино пив і кіно дивився. Ось вам і «нестача часу на чашку кави».
Так, будь-яке шоу рано чи пізно закінчується. Бо правда куди прозаїчніша і жорстокіша. Зеленський провалив підготовку України до повномасштабного вторгнення. Попередження були. Час був. Політична воля – її не було. Замість мобілізації держави – була мобілізація образу.
Друга частина правди ще неприємніша: корупція в період війни сягнула моторошних масштабів. І це не «наратив ворога», а кримінальні справи та журналістські розслідування. Друг Зеленського та співвласник «Кварталу 95» Тимур Міндіч підозрюється НАБУ у корупції в енергетичній сфері. Міндіч благополучно залишив Україну та відпочиває в Ізраїлі. Його знаходять журналісти, але не знаходять правоохоронці. Теж, мабуть, зайняті. Каву не п’ють.
Такими є факти. Тому, коли президент України каже, що світло у будинках громадян країни – це результат його особистих зусиль, він лукавить. Електрика по кілька годин на день – це не лише наслідки російських ракетних та дронових ударів. Це ще й результат корупції, управлінських помилок та проваленої роботи влади. Про це говорять багато українських блогерів та експертів, яких важко запідозрити в симпатіях до кремля.
Їхня правда проста: світло – це не жанр і не оплески. Це інфраструктура, підготовка, контроль та відповідальність. Коли натомість пропонується монолог зі сцени, публіка рано чи пізно перестає вірити. Так, Зеленський залишається талановитим артистом. Але країна – не серіал, і глядачі втомилися від гри. Світло вмикається не від реплік. Воно вмикається від роботи. І чим раніше це визнають на Банковій, тим швидше згасне необхідність чергового шоу.
Акпер ГАСАНОВ, журналіст, політичний оглядач.
Зараз також читають: Зеленський: росія тримає в полоні 7 тисяч українців, Україна – 4 тисячі росіян.
