«Ми чотири роки працювали разом!»
«Кварцяний з «Волині» – фанат, таких нечасто зустріти можна»
Так вважає відомий український тренер Мирон Богданович Маркевич
Колишній головний тренер національної збірної України 75-річний Мирон Маркевич в інтерв’ю інтернет-виданню «Український футбол» поділився спогадами про роботу в луцькій «Волині», куди він собі у помічники взяв Віталія Кварцяного.
«Якби не він, футбол на Волині давно зник би»
– Мироне Богдановичу, вашою першою тренерською командою була «Волинь». Саме там ви познайомилися із Кварцяним?
– Запросив його помічником. Кварцяний працював з командою, що грала на область, і я звернув увагу – він був фанатом своєї справи. Чотири роки працювали разом, а коли я пішов, він тривалий час тренував «Волинь». Робив це добре, хороша була команда, проти якої було важко грати. Якби не він, футбол на Волині давно зник би. Тож я радий, що десь вгадав тоді. У «Волині» я провів загалом 8 років як гравець та тренер, і лише з приємністю згадую ті часи. Хороша команда була: Юрчишин грав, взяв пацаном Лужного…
– Багато хто говорить, що у Кварцяного за емоційною оболонкою криється грамотний фахівець…
– Згоден, і він довів своєю роботою. Фанат, таких нечасто зустріти можна. Кварцяний, перш за все, любить футбол. Неодноразово створював хороші команди. Пізніше футболістів я в нього брав: Девіча, Папу Гуйє. Вони вже були підготовлені, треба було тільки під свій погляд скорегувати. Наприклад, Девіч грав крайнього півзахисника, а я поставив його нападником. Папа був опорний хав, а у мене став захисником. Але вони були обучені, через що мені легко було.
На жаль, на Волині немає зараз великого футболу, хоча школа працює. Будемо сподіватися, що знайдеться спонсор для створення команди.
Читайте також: Кварцяний б’є на сполох: Волинь покидають юні футболісти, бо в області нема професійної команди.
«Приставили пістолет: «Не говориш, де гроші – ми тебе кінчаємо!»
– Мироне Богдановичу, вибачте, якщо розворушу страшні спогади, але чи не могли б ви розповісти про напад, який пережили в своєму домі у Винниках? Це ж було жахливо не лише для вас, а й для рідних.
– Батька вже не було, а мама ще була жива. Знаєте, після 5-ти годин катувань, коли не знаєш, чим все закінчиться, зовсім по-іншому реагуєш на всі проблеми. Коли не знаєш, вистрілить він чи ні. Тримали пістолет біля голови: «Не говориш, де гроші – ми тебе кінчаємо!» Найгірше було, коли вони напилися та накурилися. Могло замкнути. Але один був більш-менш адекватний, зупиняв решту. Найстрашніше, що при цьому нічого не можеш зробити... Троє з них з тюрми не вийшли, а двох я потім бачив – зовні ніби адекватні.
– Ви знаєте, за що це було?
– Думали, що в мене бозна-які гроші сховані. Напередодні якраз мені сплатили 10 тисяч, і дві з них я віддав дитячим тренерам. Залишилось 8 – добре, що було хоч щось віддати. Але їм було мало. Перевернули всю хату, стіни порозбивали. Та й катували так, що, напевно, будь-хто віддав би все. Але більше нічого не було.
– Тобто суто пограбування? Не пов’язано з футболом?
– Не знаю. Говорили, що то, може, твій колишній президент. Той клявся, що не він.
Кварцяний, перш за все, любить футбол. Неодноразово створював хороші команди.
– Ви про Димінського?
– Так. Але зараз мені якось вже все одно. Після такого зовсім по-іншому на життя дивишся. Не лякає вже нічого абсолютно.
– Психологічно відновлювались довго?
– Воно безслідно не минає. Мене зрозуміють люди, які проходили таке. Мені пощастило – я живий. А декого вони ж закатували.
– Вибачте, пошкоджене вухо – наслідок того нападу?
– Ні, то від народження. А от палець на руці не можу розігнути повністю ніяк – ламали його, викручували.
Наша довідка:
Мирон Маркевич як футболіст (зріст – 173 см) грав за «Торпедо» (Луцьк) у період 1977 – 1978 років, де у 59-ти матчах відзначився 7-ма голами. Тренував луцьке «Торпедо» з 1984 по 1987 роки. А наставником луцької «Волині» був у 1991 – 1992 роках.
Віталій Кварцяний працював помічником Мирона Маркевича у «Волині» з 1985 по 1987 роки. Саме він очолив команду після відходу Мирона Богдановича з клубу.
Загалом 72-літній Віталій Кварцяний чотири рази приходив на пост головного тренера «Волині»: з 1988 по 1990 рр., з 1994 по 1996 рр., з 2001 по 2011 рр. та з 2013 по 2017 рр. Також фахівець був президентом (2013 – 2017) та почесним президентом клубу (2017 – 2022). Після чого у 2022-му році ФК «Волинь» припинив існування.
Зараз також читають: Як колишній тренер «Волині» оцінює суперників збірної України в Лізі націй.
