Воїн-батько 7 дітей і дідусь 8 онуків повернувся з російського полону

Як розповіла «Суспільному Луцьк» 6 лютого дружина експолоненого захисника Олена Гринюк, Сергій міг не йти на війну, бо мають семеро дітей, але відмовити чоловіку не змогла. Каже: коли дізналася, що його обміняли, то не могла стримати ні емоцій, ні сліз від радості.

«Вірили, ждали і надіялися, що все буде добре! Вчора, коли його поміняли, він мені сказав: «Дякую Богу і тобі, що ти до мене тоді подзвонила, бо інакше мене б розірвала міна, бо я зупинився сказати по телефону, що не можу говорити», – зазначила волинянка.

«Пробач, що я тебе не послухав», – це перші слова, які 54-річний Сергій Гринюк сказав своїй дружині по телефону після повернення з полону.

«Я просила його не йти на війну, бо в нас семеро дітей і вже літа не ті. Мав дві операції на шлунок, нога, рука, ключиця поламані. Але він сказав: «Я піду, аби сини і зяті були вдома!» – говорить Олена.

Сергія Гринюка мобілізували 1 березня 2022 року. Три місяці, сказала дружина, служив у теробороні на території Волині. З 23 травня 2022-го підрозділ виконував бойові завдання у Донецькій області.

Того ж дня Олена зателефонувала чоловіку, але він не зміг говорити і пообіцяв перетелефонувати. Пізніше, 27 травня, родині сповістили, що Сергій зник безвісти поблизу Лиману.

«Нам росія прислала відео, як вони в полоні сидять, розмовляють, хлопці з його команди. російською мовою розмовляли. Боляче було, як дізналась про полон. Плач, крик... Як попав в полон, цього ще ми не знаємо», – говорить волинянка.

Дякую Богу і тобі, що ти до мене тоді подзвонила, бо інакше мене б розірвала міна, бо я зупинився сказати по телефону, що не можу говорити.  

За весь час перебування воїна в полоні родина упродовж цього періоду зверталася в усі інстанції, аби отримати хоч якусь інформацію. Донька захисника Ольга Гольонко розповіла: на її телефон в «Дію» прийшло сповіщення, що захисника звільнено із полону.

«Ми надіялись, що тато приїде додому. Нарешті це сталося! Перший раз ми дізналися у 2023 році, коли до нас подзвонив чоловік із Житомира. Він казав, що, перебував із татом у камері і що подружилися із ним, говорили багато. Розказував, що тато наш – хороша людина», – зазначила донька воїна.

Дружина захисника розповіла: коли чоловік ішов на війну, то родина мала коня, а нині працюють на господарстві на тракторі. Про техніку, додала Олена, чоловік мріяв давно. До повномасштабної війни Сергій працював кранівником у Колківському лісництві. Зараз, говорить дружина, хоче
піти на роботу на ферму.

«Є в нас корівка Машка. Вже наш хазяїн прийшов і скоро вона його побачить. Він йшов служити, то вона ще була маленька…», – говорить Олена.

У подружжя Гринюків є 8 онуків: найстаршому з них 11 років, найменшому виповнилося 2. Четверо малих дідусь ще не бачив, і це його мрія, зазначила дружина Олена. Господаря, захисника, родина планує зустрічати урочисто. Зараз Сергій Гринюк на реабілітації і чекає на момент, коли побачить своїх рідних.

Також Олена розповіла, що чекає на повернення рідного брата, 45-річного Василя Подкуйка – він,  військовослужбовець Національної гвардії України, зник безвісти 15 липня 2025 року біля села Удачне Покровського напрямку. У нього є дружина та 12-річний син.

P.S. 5 лютого Україна та росія провели черговий обмін полоненими, у межах якого вдалося повернути 157 українців, в тому числі 4 волинян: Сергія Гринюка з села Старосілля Луцького району, Андрія Жолоба з Любомльщини, Максима Хомяка з міста Володимир і Віталія Косюка з Ізова Володимирського району.

Петро ЮРОВЧИК, Наталія ВОСКРЕСЕНСЬКА, «Суспільне Луцьк».

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ