Уся Україна гуде про рішення судді Печерського суду Сергія Вовка заборонити друкувати розслідування щодо Олександра Сухачова – старшого брата директора ДБР (обоє на фото).
Суд заборонив журналістам розповідати про 143 квартири… брата директора ДБР!
Печерський суд Києва не дозволив виданню «Слідство.інфо» публікувати розслідування про майно Олександра Сухачова – харківського бізнесмена та брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова
У зв’язку з цим журналіст «Слідство.інфо» Максим Савчук заявив: «Ми працювали над матеріалом про Олександра Сухачова разом із «Центром протидії корупції» кілька місяців. Знайшли багато цікавого – зокрема, 143 квартири та офісні приміщення, які належали чи належать Сухачову-старшому, а також виявили ниточки, що тягнуться до Державного бюро розслідувань, яке очолює його брат Олексій Сухачов».
У свою чергу редакторка «Слідство.інфо» Анна Бабінець зазначила: «З цього рішення ми розуміємо, що заявники готують позов до суду щодо нашого розслідування, яке ще навіть не вийшло. І, гадаю, для того, щоб воно точно не вийшло, забороняють нам публікувати будь-що про бізнес-діяльність брата очільника ДБР. Певно, вони дуже добре усвідомлюють, скільки цікавого і важливого для суспільства ми знайшли».
У Державному бюро розслідувань так прокоментували «Суспільному» ситуацію щодо заборони «Слідству.інфо» публікувати розслідування про майно брата директора ДБР: «ДБР не є стороною судового процесу, і йдеться не про працівника Бюро, тому ми не можемо коментувати цю ситуацію».
P. S. 17 липня 8 українських медіа одночасно оприлюднили розслідування про 143 обʼєкти нерухомості брата директора ДБР, яке готували журналісти Слідство.Інфо та Центр Протидії Корупції та яке їм було заборонено оприлюднювати рішенням Печерського суду.
Видання, що долучилися до «Ініціативи 143», зробили це на знак солідарності з колегами. Журналісти називають рішення суду відвертим проявом цензури.
Коментар
Віталій СИЧ, журналіст, головний редактор видання NV:
«У мене давно нема питань до ДБР і Печерського суду. Але мене дивує, що я не бачу оцінки і засудження від політичного керівництва. У Києві під'їзди складаються кожен тиждень від російських ракет, люди гинуть десятками. А хтось в цей час із державного органу, можливо, спи...ив 143 об'єкти нерухомості, суд спробував заборонити журналістам про це говорити і це не отримало належну оцінку від Офісу Президента, єдиного центру ухвалення усіх рішень?...
Таке вже було. Атаки на медіа, підпорядкування судів і правоохоронних органів, цькування політичних опонентів, громадянського суспільства і усіх, хто наважується не погоджуватися, зневага до законів і правил.
Певно, вони дуже добре усвідомлюють, скільки цікавого і важливого для суспільства ми знайшли.
Але такого не було під час війни.
Такі «явища» потребують безумовного засудження і дистанціювання від політичного керівництва держави. Інакше – це декларація нових правил гри, де своїм буде пробачено все, а решті – російські ракети, цькування і терпіння».
До речі
У червні 1971 року адміністрація президента США Річарда Ніксона через суд заборонила газетам The New York Times та The Washington Post публікувати секретні матеріали Міністерства оборони США про війну у В’єтнамі. Це стало першим випадком в історії Америки, коли уряд вжив цензуру щодо преси, посилаючись на загрозу національній безпеці.
Попри судову заборону, газети відмовилися зупиняти друк і продовжили оприлюднювати викривальні документи. Справа дійшла до Верховного суду США, який вже 30 червня 1971 року ухвалив історичне рішення на користь преси. Суд постановив, що спроби уряду зупинити публікацію є неконституційними.
