Так він сам сказав про себе, пишучи автобіографічну довідку для своєї першої книги оповідань, бувальщин, нарисів, казок та… графіки...
Так він сам сказав про себе, пишучи автобіографічну довідку для своєї першої книги оповідань, бувальщин, нарисів, казок та… графіки. І назвав її невигадливо — «Під Чумацьким Шляхом». Либонь, туди ж відлетіла і його світла працелюбна душа. У ці короткі грудневі дні перестало битися серце Леоніда Лагановського (на фото) —журналіста, письменника, художника і просто щирої, доброї, скромної людини
Народився Леонід Петрович у селі Борисковичі Горохівського району 13 березня 1941 року. Випускник факультету журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, він пройшов усі сходинки журналістської роботи від випускового, фотокореспондента, літпрацівника до редактора аграрної газети «Досвітня зоря» та власного кореспондента газети «Урядовий кур’єр» у Волинській області. Але, як сам зізнавався, «найцікавішим і найпліднішим періодом у журналістській долі була праця в редакції обласної газети «Радянська Волинь» (нині «Волинь–нова»). У наш колектив він прийшов у листопаді 1982 року й працював 12 років — завідувачем відділу агропромислового комплексу, заступником відповідального секретаря. А з 1994 року став головним редактором обласної газети «Досвітня зоря». Колеги запам’ятали його незмінно щирим, привітним, людяним. З ним цікаво було поговорити про живопис, новинки літератури і просто про життя. Він щиро радів успіхам інших, хоч і сам друкувався у республіканських газетах і журналах, порушуючи гострі проблеми сільського господарства, охорони природи. У журналах «Україна» і «Перець» публікувалися його графічні роботи, карикатури, фотографії. Багаж журналістських вражень, зібраних протягом життя, в останні роки вилився у книги. Окрім згаданої вже «Під Чумацьким Шляхом» (2011 р.), побачили світ «Жорна» (2012 р.), куди увійшли оповідання, повісті, мандрівні оповідки, нариси та художньо–документальна повість «Чорний квітень Красного Саду», яка побачила світ у видавництві «Терен» уже цьогоріч. На жаль, автор, який ще й ілюстрував книгу своїми малюнками, так і не встиг повною мірою відчути значущість своїх художніх та краєзнавчих пошуків, адже йдеться у книзі про цілком конкретні й трагічні події в одному із волинських сіл, накритому кривавою хвилею українсько–польського протистояння 1943 року. Леонід Петрович Лагановський нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, багатьма відзнаками Національної спілки журналістів, обласної ради та облдержадміністрації. Але найбільша нагорода — людська пам’ять. Колектив редакції, первинна журналістська організація газети «Волинь–нова» глибоко сумують з приводу цієї непоправної втрати й висловлюють найщиріші співчуття родині, близьким і друзям покійного.
