Всім, мабуть, добре знайомий стан нервозності тоді, коли зріджений газ у балоні за всіма прикметами і підрахунками уже повинен вичерпатись. Мешканка села Суховоля Галина Зелінська балон з газом використала за 3 місяці, перед тим — за 2,5 місяця. Та ще й газова плита була схожа на чадну коптилку. І ось приємний рекорд — п’ять місяців користування балоном. Наступного ранку абонентка Луцької газонасосної станції уже робила заявку на балон газу.
Всім, мабуть, добре знайомий стан нервозності тоді, коли зріджений газ у балоні за всіма прикметами і підрахунками уже повинен вичерпатись. Мешканка села Суховоля Галина Зелінська балон з газом використала за 3 місяці, перед тим — за 2,5 місяця. Та ще й газова плита була схожа на чадну коптилку. І ось приємний рекорд — п’ять місяців користування балоном. Наступного ранку абонентка Луцької газонасосної станції уже робила заявку на балон газу. Секретар Радомишльської сільради Любов Довгун додала у список прізвище жінки, повідомивши, що буде автомашина від Луцької ГНС в найближчі дні, а замовників на газ є п’ятнадцять чоловік. Галина Зелінська поцікавилась у газонасосній станції: коли ж автомобіль буде в Радомишлі та Суховолі? На те жіночий голос в телефонній трубці повідомив, що машина із газом уже виїхала, то ж чекайте до 15-ої години. Та машина не прибула. Передзвонила до подавачів газу. Сказали, що тільки що повернувся водій із Радомишля, газ розвозив із представником сільради, у відомості розписано балони з газом на 25 користувачів, ще й по місту Луцьку реалізовано 7 балонів. Секретар сільської ради Любов Довгун доводила протилежне: ніхто машини із газом не бачив і в сільраду не звертався. Довелося знову телефонувати. Із Луцької ГНС відповіли, що передають із сільської ради не за списком замовлення, а потрібну кількість балонів. Тож, мовляв, назвіть свій абонентський номер — і газ привезуть. Навіщо та сільрада здалася із її заявкою. Така зміна подій користувачку заінтригувала. Адже роками та книжка абонентська нікому не була потрібна. — Прекрасно, — зраділа жінка. — І в книжці будуть робити відмітки про заміну газового балона? — Хто? Адже слюсарів ми поскорочували. Один шофер заледве встигає розвести той газ, — ошелешили у відповідь. — Як один шофер?! — здивувалась абонентка. — Не один рік в машині їдуть двоє: водій та ще й якийсь бородач. — Ні. Газ розвозить один водій. Не знаємо ніякого бородача. Це, мабуть, хтось із сільради. Наступного ранку Галина Зелінська повідомила у Луцьку ГНС номер абонентської книжки і їй сповістили, що газ матиме через три дні. А стосовно того, скільки балонів у Радомишлі реалізували минулого дня, то уже відповідь почула іншу: п’ятнадцять замовляли, то й п’ятнадцять реалізували. Решту розвезли по Луцьку. Газ таки привезли у Суховолю — водій із Луцької ГНС та невідомий бородач. Вони повідомили іншій абонентці з цього села Галині Ткачук, що це остання машина із газом у селах Суховоля та Радомишль, бо мають відомості, що дані села газифіковані. Ошелешена жінка за останні гроші придбала ще й другий балон газу. Адже попередній балон у неї служив лише три тижні. Галина Зелінська поцікавилась у бородача, коли той проводив обмін із балонами, хто ж він, і почула у відповідь: – Я кореспондент. – А який? — уточнила жінка. – Внєштатний, — твердо вимовив, мов відрубав, бородатий. Абонентка ще довго роздумувала: у кого ж на службі такі ось «внєштатні кореспонденти»? На початку липня люди випадково бачили, як у видолинку між Суховолею та Радомишлем два чоловіки при допомозі спецпристрою перекачували газ із одного балона в інший на автомобілі Луцької ГНС. Може, й придбала той злощасний балон газу тритижневого користування мешканка Суховоля Галина Ткачук? То хто ж вони і від кого? Невже працюють на місцевий орган самоврядування «внєштатно»? Чи на працівників Луцької ГНС? Хто дасть конкретну відповідь? Наш кор.
