Одеситка, в якої зупинилися на декілька днів, зустрічає на вокзалі з двома жовто-блакитними прапорцями — щоб легше було знайтися...
Одеситка, в якої зупинилися на декілька днів, зустрічає на вокзалі з двома жовто-блакитними прапорцями — щоб легше було знайтися... Жінка тримає вдома 17 котів, знає імена й звички кожного з них. Думає, що Луцьк — то десь у Карпатах, їй рідко доводилося бувати в наших краях. Говорить ламаною, але все ж державною мовою. Тут чується шум моря вперемішку з російською мовою, українською та суржиком. Хтось вигукує “Слава Україні”, а якась панянка бурчить – “панаєхалі з Западенщини”. На фестиваль вишиванок в Одесі зійшлося людей — ніде яблуку впасти. Ринок “7 кілометр” рясніє прапорцями, вінками й стрічками. Ми ще багато чого не знаємо про це раптово ожовтоблакитнене місто. Нам належить вивчити один одного — з усіма перевагами і дивацтвами, як людям, що призвичаюються жити разом. Сьогодні – День Одеси, хороша нагода зробити перший крок.