Щоб виробити свідоцтво на право власності своєї будівлі, треба заплатити 160 гривень. Кому і чому я маю доводити, що я власник свого будинку?..
Для того, щоб отримати субсидію на комунальні послуги, необхідно подати у відповідні органи безліч документів, серед яких має бути і свідоцтво на право власності своєї будівлі. Саме в цьому і виникає парадоксальна проблема. Скажімо, я будував свій будинок згідно з свідоцтвом на забудову, виданим сільською радою, будівельним паспортом та актом районного архітектурного бюро. Будував власними силами і з допомогою родини, не покладаючи рук, і не один рік. А сьогодні я комусь повинен доводити, що це мій будинок, тобто виробити свідоцтво на право власності, заплативши за це 140—160 гривень. Кому і чому я маю доводити, що власник свого будинку? Я думаю, що нашим чиновникам, мабуть, вже немає на чому «гріти» руки. Оскільки це саме свідоцтво на право власності стає необхідним тільки тоді, коли людина стикається із субсидією або хоче розпорядитися своїм будинком на свій розсуд. Можливо, таке свідоцтво на право власності необхідне тим, хто за копійки викупив у держави будинок чи квартиру, хто отримав державне житло, а потім приватизував його. А всякого роду Піскунам і тим, хто взагалі не зрозуміло як і на які гроші придбав житло, мабуть, дійсно треба спочатку довести, що є власником житла, та ще й з відповідною комісією, а вже тоді й отримати свідоцтво на право власності. Чи, може, колись, скажімо, після моєї смерті в моєму будинку не зможуть проживати мої діти і їх хтось вижене, якщо не буде того свідоцтва на право власності? Абсурд. По-моєму, в такому випадку достатньо заповіту. І таких прикладів сьогодні чимало. Ось один із них. У дружини передчасно помирає чоловік, а будівля була оформлена на нього, хоча в селі будує хату подружжя разом. І сьогодні дружина має цей будинок переоформити на себе, заплативши приблизно 700 гривень, потім отримати свідоцтво на право власності за 150 гривень і тоді вже, можливо, матиме субсидію. Сьогодні це питання хвилює чи не кожного сільського жителя, якому доводилось без допомоги держави своїми силами споруджувати будинок. Володимир КАРПІК, житель села Кортеліси Ратнівського району.
