РІЧНИЦЯ ПОДВИГУ: з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті
Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву...
Пливуть гроби по морю, як човни – по морю рук, по морю сліз і гніву. Пливуть в човнах розтерзані сини на хвилі молитов і переспіву. Так ніби в жилах замерзає кров, а потім б’є у скроні голос крові за тим, хто тихо жив, а відійшов у дзвонах слави праведним героєм. Пливуть човни, гойдає кожну лодь людська долоня, тепла і тремтяча, човнами править втишений Господь, а серце розривається і плаче. І кожна мати плаче, і пече їй кожна рана у чужого сина. Стоїть Майдан братів – плече в плече і разом з ним ридає Україна. Нехай же вам, герої, віддає Святий Петро ключі від того раю, де убієнний ангелом стає, бо він герой. Герої не вмирають. Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті. Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть… Героям слава – вписано у серці.
