Те, що довелося побачити днями у Новій Вижві, вразило, злякало...
Те, що довелося побачити днями у Новій Вижві, вразило, злякало і змусило замислитися над людською необачністю, безкарністю та безвідповідальністю...
Олеся БАНАДА
Післяобідньої пори у неділю хтось підпалив траву на березі річки. Вогонь швидко зірвався в різні сторони і захопив усю прибережну смугу. Півкілометровий вогняний ланцюг за кілька годин повністю спопелив берег. І ніхто не подумав про те, що він може перейти сухим очеретом через річку і наробити лиха, не пожалівши тутешньої флори і фауни. Аж серце стискалося, коли, підійшовши ближче, побачила, що згарище встелене сотнями білих черепашок від погорілих равликів… Через кілька днів димова пелена знову кілька разів огортала село. На одному з обійсть господарі, запаливши траву, ледве змогли вгамувати вогняне коло, яке сягало людського зросту і невпинно розліталося на всі боки. І найбільше дивує, що попри ці жахливі вогневища, люди все одно лінуються позгрібати суху траву і продовжують підпалювати власні подвір’я. Їх не спиняє ні копиця сіна чи соломи у сусідів, ні дровітня, ні «чорний квадрат», що зовсім не додає краси прибудинковій території.
