Влада наклала на музей історії сільського господарства табу через те, що його директор перебуває в опозиційній партії?..
Нещодавно наша держава відзначала Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва. На урочистості з цього приводу, які відбулися в Заборольському будинку культури, запросили і нас, працівників Музею історії сільського господарства Волині. Проте, були здивовані і навіть вражені, що про наш музей, розміщений за тринадцять кілометрів від Луцької райдержадміністрації, не згадали жодним словом: ні тихим, ні злим, ні веселим... Жодним! Ніби його у районі й не існує. Не менше були здивовані, коли отримали газету “Слава праці” (№ 36 від 27.03.04), де на четвертій сторінці у репортажі про цю урочистість “Цвіт культури не згасає” також не згадано, що і в Рокинях є ще музей. А що, Музей історії сільського господарства Волині уже знятий із реєстрації? Чи, може, Рокині уже відійшли до території Рожищенського району? Чи то керівництво райдержадміністрації, яке неодноразово було у Рокинях і особисто відвідувало не лише центральну експозицію музею, а й експозицію просто неба — скансен, — забуло про це, чи, може, підлеглі, які готували інформацію, викреслили з граф звітності наш музей? Тож дозволимо собі нагадати, що Музей історії сільського господарства Волині, якому ще в 1983 році Міністерство культури України присвоїло почесне найменування “Народний музей”, є і працює у повному режимі, наперекір усім економічно-фінансовим негараздам. А в цьому році виповнюється вже 25 років відтоді, як було відкрито перший зал музею. Його працівники проводять екскурсії, ведуть наукові дослідження, будують і розширюють нові експозиції (використовуючи при цьому навіть коридор), пишуть сценарії і знімають кіновідеострічки за циклом стародавніх обрядів, здійснюють етнографічні експедиції, поповнюючи фонди музею, проводять реставрацію і будівництво нових об’єктів експозиції просто неба, працюють з дітьми, заснувавши при музеї луцьку районну громадську організацію “Школу козацького гарту”, виступають з доповідями на всеукраїнських наукових конференціях, готують і видають наукові та краєзнавчі матеріали. Це ще не весь перелік тих справ, які здійснює малочисельний штат музею, лише дев’ять працівників разом із охоронцями і техпрацівницями. Їм потрібно доглядати і обслуговувати сім залів загальною площею понад півтисячі квадратних метрів та експозиції в дендропарку понад 13 гектарів. І не тільки прибрати, а й поновлювати експозицію, описувати експонати, яких директор уже назбирав близько трьох тисяч! І якщо музей не фінансується з районного бюджету, то це ще не значить, що музеєві районна адміністрація не повинна допомагати. Чи, може, на нього наклали “табу” за те, що його директор — Олександр Середюк, який віддав двадцять п’ять років своєї енергії, знань, побудувавши таку експозицію, аналогів якій нема в країні, не належить до провладних партій, а до опозиційної ВО “Батьківщина”, завжди має свою думку і не боїться її відстоювати? Тому прошу вас через газету “Волинь” нагадати про наш музей, бо тут працюють люди, які люблять свою справу і Україну, стоять на сторожі нашої культури і традицій. Майя СОЛОНЕНКО, старший науковий співробітник музею, депутат Рокинівської селищної ради.
