Робота нашого громадського автотранспорту завжди бажала, м’яко кажучи, бути кращою...
Робота нашого громадського автотранспорту завжди бажала, м’яко кажучи, бути кращою. Коли вступили у так звані ринкові відносини, полегшено зітхнули: попит породжує пропозицію. Плати гроші — і маршрутки тебе завезуть куди завгодно. Але це чомусь не позначилося на транспортному обслуговуванні на львівському напрямку. Маршрутки з Нововолинська і Володимира-Волинського чомусь не курсують. Зношені автобуси навіть за встановленим графіком через часті поломки не завжди їздять. На автостанціях погоджуються з тим, що добратись до Львова і Червонограда проблемно. Інколи інтервал між рейсами становить навіть чотири години. А останній автобус з Володимира-Волинського на Львів відправляється через день о 17.00. Тому на окремі рейси збирається стільки людей, що поїздка перетворюється у справжнє пекло. Подібною є ситуація і з поїздками у зворотному напрямку. Позаминулої суботи рейсовий автобус сполученням Володимир-Волинський—Львів був набитий людьми, як оселедцями у банці. До міста Лева так і не потрапив. Прибувши до Нововолинська на півгодини пізніше від вказаного часу, насилу забрав усіх бажаючих, які невідомо як вмістилися в салоні, . А якщо врахувати, що першого рейсу з відправленням з шахтарського міста о 5.50 не було, то можна уявити, скільки людей назбиралось на 7.55. Адже напередодні кількох вихідних днів планів у кожного було чимало. Найгірше було тим, хто мав квитки на поїзд... Казали, що одна жінка мало не ридма ридала, бо час збігав. Вона мусила звертатися до таксистів, які “заспівали” подорожуючій аж... 120 гривень. Шукала знайомих, слізно просила завезти, обіцяючи компенсацію за бензин. Отже, другий рейс автобуса відбувся, але в дорозі було немало пригод. Як цей транспортний засіб проходить техогляд і отримує допуск на маршрут, не відомо. Десь на півдорозі до Червонограда жіночки, що розмістились на задніх сидіннях, почали кричати, що їх підсмажують. Салон наповнився їдким димом. Ті, що стояли у проході, відмовлялись виходити, бо на вулиці падав дощ, підсилений холодним вітром. Півтори години водій автобуса шукав воду, якісь дроти і т. д. А пасажири нервово поглядали на годинники. Нарешті, усі завмерли, аби не сполохати машину, і вона все ж зрушилась з місця. З горем пополам “доповзли” до Червонограда. А там пасажири повискакували і кинулись шукати транспорту, аби добиратись далі. Ніхто з пасажирів не став очікувати наступного волинського рейсу, бо невідомо було, коли він прибуде і чи прибуде взагалі. Такі ситуації непоодинокі. Автобуси не виходять у рейси, а потім починається жахлива тіснява, яку можуть витримати тільки міцні тілом і духом пасажири і при цьому проклинають державу і владу. А водії роблять неможливе: справно збирають гроші на сільських зупинках, знаходять вільну “територію”, якої практично немає. Невже відповідальні за це у владних кабінетах чиновників не бачать, що робиться на громадському транспорті? Мабуть, комусь із них варто, бодай, один раз поштовхатись у такому автобусі або маршрутці, хоча розуміємо, що в салоні престижних іномарок просторо, тепло і затишно... Як сказав у розмові директор ВАТ “Нововолинське АТП-10708” Ігор Фалюш, рішення про введення міжобласного маршруту (у даному випадку між Волинською і Львівською областями — А. Л.) вони не мають права приймати. Це компетенція Волинського обласного автотранспортного управління. За його словами, є інформація, що останнє має намір до літа “пустити” три маршрутки з Ковеля до Львова. Слава Богу, що вже весна закінчується... Алла ЛІСОВА.
