Як ми «заробили» у Польщі: 12 днів на вермішелі і квитки додому за власні харчі - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.67 € 31.37
Як ми «заробили» у Польщі: 12 днів на вермішелі і квитки додому за власні харчі

Волинь-нова

Як ми «заробили» у Польщі: 12 днів на вермішелі і квитки додому за власні харчі

Трапилося це у 2016-му. Разом зі знайомими вирішив поїхати на заробітки. Порекомендували хороше місце: фасувати землю під печериці. Оскільки фірма не перший рік вирощує шампіньйони, то і якогось підступу ніщо не віщувало. На запитання, чи використовується на виробництві небезпечна для організму хімія, мене запевнили, що ні

Сергій ПОЛІЩУК



Нас звели із пані Наталією (неофіційним перевізником), котрій ми заплатили по 200 злотих за працевлаштування — мовляв, це плата агентству за надання вакансії. Та ще скинулись по кількасот гривень на заправку.
У Польщі нас розподілили по роботах. На фірмі дізнались, що при вирощуванні грибів використовують міцелій, який не є біологічно безпечним. При оформленні документів ми поспілкувалися з українцями, які вже працювали.



Наприкінці минулого року сформувалась профспілка українців у Польші, яка допоможе вам хоч якось відстояти права.



З’ясувалося, що кожен, хто приступає до цієї роботи, хворіє. «Щось на кшталт грипу, але значно серйозніше», — розповіли нам. А до найближчої аптеки 3 кілометри. Ну і ціни не такі, як в Україні. Крім того, через деякий час (приблизно через місяць) дається взнаки біль у суглобах.
Виявилося, що договір укладається як мінімум на 4 місяці. Оскільки нас запевняли, що можна і на 3, то вийшла неув'язка. Роботодавець сказав, це не його вина, тому, будьте добрі, з’ясовуйте з агентством.
Із людиною, яка нам все організовувала, зв'язатись не можна (бо ж хто буде давати вайбер чи польський номер). Агентство вмиває руки — мовляв, не наша вина. Хоча через нього оформляли всі документи.
Приїхали в готель і почали з’ясовувати, чому все з точністю до навпаки щодо домовленого. Нам пообіцяли «вирішити завтра», але через годину сказали збирати речі. На ранок наступного дня виявилось, що ніхто з агентства роботодавцю не телефонував.
Мусили продавати харчі, щоб дістатись до автовокзалу. Поки ми добралися до місця роботи, то витратили по 120 злотих, а з собою брали по 150. З такими проблемами насилу вирвались, почали шукати транспорт, щоб доїхати додому. На щастя, зустріли водія з України, якому пояснили ситуацію. Він погодився відвезти нас, а вже на місці отримати плату. Проте довелось добу чекати.
Поки були на вокзалі, нам зателефонував «зв'язковий». Виявилось, що чоловік нічого не знає про шкідливі умови праці, а також про їхній вплив на організм. Потім заявив, що гроші не поверне, бо вже віддав власнику агентства. Написали туди по вайберу, щоб надали іншу роботу. Нам сказали почекати.
Пройшов ще день. Я вирішив їхати додому. Товариш захотів залишитися. Його годували «жданиками», і це тривало 12 днів. Жив у вагончику з будівельниками, їв одну лишень вермішель, і то небагато. Потім пішов на роботу з оплатою 8 злотих за годину. Врешті знайшов іншу через знайомих.
Тому, шановні українці, якщо хочете поїхати на заробітки, то дізнавайтесь якомога більше, про роботодавця, умови праці та її оплату, агентство, яке вам надає такі послуги, і обов'язково «прозондуйте» особу «зв’язкового». І ще одна досить важлива інформація: наприкінці минулого року сформувалась профспілка українців у Польщі, яка допоможе вам хоч якось відстояти права.
Ківерцівський район.