Так можна назвати 60-річчя останнього воєнного призову малоліток до лав Червоної Армії у 1944 році.
Так можна назвати 60-річчя останнього воєнного призову малоліток до лав Червоної Армії у 1944 році. Тоді із щойно звільнених від фашистських загарбників західноукраїнських земель забрали, всупереч Закону про військову службу, усіх хлопців, яким було по 16—17 літ. З Волині — понад п’ять тисяч. Більшість юнаків потрапили не в діючу армію, як їм обіцяли, а на каторжні роботи в далекий тил, у Росію, на повільну смерть. Вони пробивали вручну у мерзлій землі глибокі і довгі траншеї для газопроводу Саратов—Москва. Серед чистого поля копали землянки на 250—300 чоловік, спали на триярусних нарах з обаполів, без матраців, ковдр, подушок, простирадл. Качан мерзлої капусти, картоплину ділили на дванадцять чоловік, шматок сухаря вважався за щастя. А опісля цього виснажлива робота на 40-градусному морозі. Смерть справляла свої щедрі жнива — вмирали щодень десятки. Ховали у полі, в снігу, довбати землю була несила. Тож тепер колишні малолітки — сивочолі, у поважному віці люди — приїхали з усіх районів Волині, щоб згадати цю дату, зустрітися, поговорити про життя-буття. На конференції, яка відбулась у Волинському краєзнавчому музеї, виступив голова обласної ради ветеранів останнього воєнного призову Олександр Багнюк, його заступник Михайло Гаврилюк, голова обласної організації ветеранів війни Микола Капітоненко, заступник голови обласного управління праці і соціального захисту Анатолій Романюк, вдова волинянина Андрія Федчука росіянка Тамара Федчук, дочка покійного Олександра Яцюка, вчителька Євгенія Олександрівна та автор цих рядків, який у Верховній Раді перший на законодавчому рівні порушив цю проблему і послідовно добивався її вирішення. Та ще й досі не все гаразд у соціальному забезпеченні цієї категорії пенсіонерів. Ветерани останнього воєнного призову вшанували пам’ять своїх побратимів хвилиною мовчання, поклали квіти до пам’ятного знака, встановленого на їх честь на меморіалі Слави, прийняли звернення до Президента України, уряду, Верховної Ради. Тамара Федчук прочитала свій проникливий вірш, присвячений ветеранам. На жаль, скромно, без належної оцінки події 60-річної давності пройшла конференція. Андрій БОНДАРЧУК.
