Бражник мертва голова любить картоплю сильніше, ніж колорадський жук (фото)

В рамках теми «Найменші – найбільш вразливі у Природі» Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» пропонує цикл публікацій про найцікавіших представників комах волинського краю.

Перший з них – бражник мертва голова (Acherontia atropos) – комаха родини бражників. Один з 3 видів тропічного роду; єдиний вид роду у фауні України.

Самки відкладають по одному 30–200 яєць на пасльонові (картопля, дурман, тощо).

Бражникові (Sphingidae) — родина великих або середнього розміру метеликів. Тіло товсте, сильне. Передні крила вузькі, довші за задні. Хоботок нерідко довший за тіло. Більшість бражникових літає увечері та вночі. Гусінь велика, майже завжди з рогом на задньому кінці тіла; гусениці багатьох бражникових при подразненні набувають пози, в якій нагадують статую сфінкса, звідки походить латинська родова назва багатьох форм — Sphinx. Відомо близько 1 200 видів, найбільші за розміром (до 18 см в розмаху крил)

Лялечка відрізняється тим, що на задньому кінці у неї є підвищення у вигляді рогу.

Гусениці досить великі, з п'ятьма парами ніг. Забарвлення досить яскраве, з косими смужками і плямами у вигляді очей. Гусениці розвиваються переважно на деревних і чагарникових породах, значно рідше — на трав'янистих рослинах, відрізняються вузькою харчовою вибірковістю і найчастіше здатні живитися тільки на одному або декількох близькоспоріднених видах рослин; багатоїдні види серед бражників зустрічаються рідко. Окремі види відомі як другорядні шкідники сільського і лісового господарства. У лісах трохи ушкоджують різні хвойні і широколистяні породи, в садах — плодові і кісточкові культури. На задньому кінці тіла гусениці майже завжди є характерний щільний наріст — «ріг». Гусениці проявляють активність в присмерковий і нічний час доби.

Імаго - великі або середньої величини метелики, з потужним, часто конусоподібно загостреним на кінці тілом і вузькими витягнутими крилами. Розмах крил 30-175 мм. У більшості видів 80-100 мм. Вусики довгі, веретеноподібні, зазвичай із загостреною і гачкоподібдно загнутою вершиною. Очі круглі, голі, часто прикриті згори чубком з подовжених лусочок. Хоботок зазвичай дуже довгий, перевищує у декілька разів довжину тіла, рідше короткий, іноді зредукований. Губні полапки добре розвинені, загнуті догори, із зовнішнього боку густо покриті лусочками, з внутрішньої сторони зазвичай позбавлені лускатого покриву.
Лапки несуть декілька рядів коротких, міцних шипиків. Черевце покрите прилеглими лусочками, зібраними на кінці у вигляді пензлика або широкої щітки. Передні крила більш ніж в 2 рази довші за свою ширину, з підгостреною вершиною. Їх зовнішній край рівний або різьблений, з глибокими вирізками між жилками, сильно скошений до заднього краю, іноді округлий. Задні крила зазвичай в 1,5 разу довше за свою ширину, помітно скошені до заднього краю, з неглибокою виїмкою по зовнішньому краю перед анальним кутом. Зачіпка зазвичай добре розвинена, іноді рудиментарна.

Бражник мертва голова зустрічається на полях, городах, в рідколіссях, на схилах ярів, що поросли повієм звичайним. Протягом року розвиваються 2 генерації. Літ імаго відбувається у травні–липні та у серпні–жовтні. Метелики живляться соком дерев, іноді бджолиним медом. Активний у сутінках та вночі. Може мігрувати, долаючи значні відстані. Самки відкладають по одному 30–200 яєць на пасльонові (картопля, дурман, тощо). Гусінь іноді живиться і на інших рослинах (жасмин, бузок, повій, брусниця, малина). Лялечки зимують у ґрунті на глибині 15–20 см. Чутливі до холоду, взимку часто гинуть. Українська популяція, мабуть, досить регулярно попов нюється мігрантами з пд. Як компонент біоценозу пасивно охороняється у заповідниках.

До 40-х рр. 20 століття майже на всій території України був досить звичайним видом (в кінці 19 століття зафіксовано масове його розмноження на Півдні Київщини). У деякі роки нерідкісний вид, але загалом зустрічаються лише поодинокі особини. В кінці XIX ст. було зафіксоване його масове розмноження на пд. Київщини (околиці Фастова). Останні 5–10 років у сприятливі роки нерідкісний у Криму.

Причини зміни чисельності. Хімічна обробка пасльонових культур (особливо картоплі), викорчовування чагарників і розорювання місць перебування. Зміни чисельності виду значною мірою пов'язані також з погодними умовами.

Протягом року розвиваються 2 генерації. Літ імаго у травні — липні й вересні — жовтні. Метелики живляться соком дерев, іноді бджолиним медом. Активний у сутінках і вночі; може мігрувати, долаючи значні відстані. Самиця відкладає по одному від 30 до 200 яєць на пасльонові (картопля, дурман, беладона тощо). Гусениці іноді живляться на інших рослинах (жасмин, бруслина, малина, бузок, повій). Лялечки зимують у ґрунті на глибині 15 — 20 см; чутливі до холоду, взимку часто гинуть.

Занесено до Червоної книги України (2006), статус — рідкісний. Охороняється у заповідниках України як компонент біоценозу. Розмноження у неволі не проводилось.