Любов моя — дельфініум

Наталія ГАТАЛЬСЬКА

Чверть століття тому на запрошення приятельки завітала я до ошатної садиби на околиці Луцька, що просто потопала у квітах. Чого там тільки не було на клумбі! Як довелось неодноразово бачити пізніше, з ранньої весни до пізньої осені тут, здавалось, на одному квадратному сантиметрі, квітувало кілька різних рослин. «Я й сама не знаю, звідки воно все береться», — усміхнулася господиня. Вже доцвітали тоді півники, півонії, розпускалися троянди і лілії, та найбільше вражали своєю вишуканою красою високорослі красені. «Це мої дельфіни», — так назвала Анастасія Василівна Яцюк ці диво–квіти. З того часу захотілось поселити таку красу у своєму саду.

За належного догляду можна досягти не лише дворазового, а й триразового цвітіння.

Пригадалось дитинство, квітник перед хатою, у якому, крім чорнобривців, повняків, мальв, півоній, космеї (мама називала її лагідно «житце», а в Затурцях вона «бедраччя»), айстр, настурції, кручених паничів, матіол, квітли білим, рожевим, бузковим, синім цвітом тендітні рослини на довгих тонких стеблах. Ми з сестрою Ларисою охрестили їх «дівчатками», сусідка — «сестричками», а мама — «стружкою». Тоді, звісно, я ще не знала, що це однорічні дельфініуми (на фото) — родичі тих красенів, яких потім побачила у знайомої та взяла кілька саджанців собі.
Через багато літ замовила насіння цих багаторічників. Проте не зуміла правильно посіяти: занадто заглибила. А через те, що сіяла просто на клумбі, вирішила, що втратила насіння, адже дуже кволі рослинки з’явились аж через рік.
Нині з нього маю чудові квіти, якими милуються не лише мої близькі та сусіди, а й випадкові перехожі. Одні дельфініуми ростуть на сонці, інші — в напівтіні. Прочитала у спеціальній літературі, що за належного догляду можна досягти не лише дворазового, а й триразового цвітіння. Щоправда, мої улюбленці квітують лише двічі. Для цього я зрізую відцвілі стебла на дві третини їхньої довжини, не даючи дозрівати насінню. Проте якщо першого разу деякі квітконоси сягають висоти два метри і більше, то вдруге — 50 — 70 сантиметрів.
Отож кілька основних правил, які визначила для себе при вирощуванні дельфініумів: 1) сортові квіти варто сіяти у вазоннику в спеціальний грунт для розсади по поверхні, ледь присипаючи землею; 2) висаджувати після зникнення загрози приморозків, щоб ніжні стебла не загинули (вони зможуть зацвісти вже у перший рік); 3) сонячне місце обираю для квітів, що мають світле забарвлення, у напівпритіненому — темних кольорів: на сонці вони скоріше виблякають; 4) грунт має бути добре зрихлений, багатий гумусом; до цвітіння і після нього рослини підживлюю мінеральним добривом (нітроамофоскою); 5) поливаю за потребою, щоб земля не пересихала, але й не була перезволоженою; 6) партнерами можуть бути різні квіти — півонії, троянди, лілії, лілійники, ромашки та інші.
Зараз у моєму саду цвітуть різнобарвні дельфініуми, найпишнішим з яких є білий. Полюбіть ці квіти, і вони вас чаруватимуть своєю красою все літо.
с. Затурці
Локачинського району.