Наша люба зміна не бажає мовчки лежати під деревом й чекати з роззявленим ротом, поки сама груша не вцілить туди. У тому теперечки й переконані працівники обласного дитячого протитуберкульозного санаторію «Згорани», який примостився на березі мальовничого озера, що в Любомльському районі.
Теперішня молодь, що б нам не твердили соціологічні дослідження, просунутіша за попередні покоління по багатьох параметрах. Йдеться не тільки про її розкутість, комунікабельність, сміливість, а й вміння пристосуватись до обставин, жити повноцінно, брати від життя все, щоб, як писав класик, не було «мучительно больно за безцельно прожитые годы...». Наша люба зміна не бажає мовчки лежати під деревом й чекати з роззявленим ротом, поки сама груша не вцілить туди. У тому теперечки й переконані працівники обласного дитячого протитуберкульозного санаторію «Згорани», який примостився на березі мальовничого озера, що в Любомльському районі. У липні в санаторій на оздоровлення прибула група підлітків з Луцька, Ківерцівського району — всього 11 чоловік. Набиратися сил, гарту вони мали за кошти відомого «Чорнобильського фонду», який у нашій області репрезентує управління у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. Окремі «тинейджери» мали при собі мобільні телефони, були обвішані золотими й срібними прикрасами, що насторожило медперсонал з перших хвилин. Чи, бува, не переплутали адресу ці діти? Можливо, їхнє місце десь на закордонних тусовках? І як ці прибамбаси поєднати з лікувальними процедурами, режимом перебування у лікувальному закладі? Бо ж санаторій — це не молодіжна дискотека. Згадує одна з медсестер: — Час приймати процедури, фізіотерапією займатися, а якийсь Вовик саме править теревені по мобілці. Ввечері оголошуємо «відбій», час спати, набиратися нових сил, а у відповідь нарікання: «Я хочу повеселитися!» — Ви прибули лікуватися, а не розважатися, — пробую совістити. Відповідь приголомшує: — Я приїхав відірватися за повною програмою, втік від Луцька, а ви тут мені мізки компостуєте... Якогось спекотного дня тинейджери з мобілками геть зіпсувалися. Добре, що їх не підтримали інші діти, інакше запахло б бунтом. Почали демонструвати відвертий непослух, невідь-звідки у руках окремих з’явилося спиртне. Тоді й пролунав тривожний дзвінок у райвідділ внутрішніх справ: «Приїдьте в санаторій. Не можемо вкоськати молодих пацієнтів...». За словами старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх Петра Широчука, який разом з спеціалістом аналогічної служби райдержадміністрації Оленою Єргеєвою побував за викликом, там перед очима постала не зовсім цнотлива картина. 17-річний лучанин, майбутній мистецтвознавець, а нинішній студент, разом з своєю ровесницею лежав в одній з кімнат... у позі валета. А над його товаришем, який родом з Ківерцівського району, 1985 року народження, вже метушилися лікарі. Виявилося, хильнувши оковитої, доставленої кимось ззовні, хлопець ледве не віддав Богу душу. Свій номерок утнув і ще один ківерчанин, 1985 р.н. На запитання, чому хлопці надмірно розперезалися, що не до вподоби, проспівали дуетом: «Нам хочеться веселитися, бо ми не пенсіонери. Тут нудненько...». Як повідомили лікарі, один з підлітків, той, що набрався горілки, як жаба мулу, потребує серйозного лікування. Іншим впору їхати на змагання з культуризму, навіть з кікбоксингу, тільки не в санаторій. Їм справді місце на дискотеках, молодіжних східняках, спортивних майданчиках, а не в специфічному лікувальному закладі. До того ж, в окремих з героїв батьки заможні, круті, вони самі спроможні оплатити своєму чаду дорогу хоч на край світу... Залишається запитати: хто і як розподіляє путівки, що вони опиняються в руках не тих, кому потрібно? Хто відряджає підлітків у санаторій, де обмежений вік — до 16 років? Невже й досі до коштів «Чорнобильського фонду» присмокчуються всі, у кого спритні руки? Бо як же потрапили сюди хлопчики й дівчатка, які незабаром відзначать своє перше 18-річчя? Олександр ХОМЕНЧУК. м. Любомль.
