Курси НБУ $ 39.00 € 42.16
Дітей навчає, у дворі прибирає та пісні співає

Волинь-нова

Дітей навчає, у дворі прибирає та пісні співає

Є в обласному центрі Волині чоловік, якому не байдуже, в яких умовах він живе, працює і що відбувається навколо. Це про таких, як він, по-доброму написала Ліна Костенко: «Од звичайного розуму скрите відкривається лиш дивакам»

Світлана ЗОЗУЛЯ

Педагог Луцького навчально–реабілітаційного центру Святослав Форманюк декілька років поспіль у вільний від роботи час наводить лад у своєму під’їзді, впорядковує прибудинкову територію на вулиці 8 Березня, 33. Проте мало хто знає, що Святослав Миколайович — мудрий і надійний наставник діток із особливими потребами.
Після закінчення педінституту в 1986 році його, 25–літнього випускника, направили на роботу вчителем початкових класів у спецшколу № 6 на Красному, де навчалися діти із затримкою психічного розвитку. А 2000–го переїхав із колегами у колишню восьму школу.

 

Малюків з особливими потребами необхідно ще й підготувати до життя, навчити давати собі раду.

— З 2003–го тут створений Луцький навчально–реабілітаційний центр. Перший рік ми набрали у підготовчий клас малюків із порушеннями розумового розвитку. Також навчаю діток із вадами зору й мовлення. Моє завдання як педагога — аби вони звикли до школи, стали колективом. Над цим працюємо разом із вихователем групи продовженого дня Світланою Мартинюк, — розповідає співрозмовник.

Досвід і чуйне серце допомогли Святославу Форманюку усвідомити, що потрібно шукати індивідуальний підхід до кожної дитини, любити її, навчити пізнавати світ і знайти себе. У цьому плані від учителя, як і від батьків, багато залежить. А малюків з особливими потребами необхідно ще й підготувати до життя, навчити давати собі раду.

Святослав Миколайович зауважив, що завдяки батькам учнів і спонсорам навчально–реабілітаційний центр сьогодні має все необхідне. Однак не це є визначальним у формуванні особистості.
У розмові про учнів минулого й сучасності педагог зазначив, що в усі часи ті, хто хотів учитися, — учився, хто мав настанови на дотримання дисципліни, — був дисциплінований, бо головне — виховання в сім’ї.

Але й ролі вчителя Святослав Миколайович не применшує. Він щодня проводить зі своїми школяриками бесіди про поведінку під час уроку й перерви, навчає правил дорожнього руху і того, як берегти довкілля. Останнє особливо хвилює педагога.

— У моєму дворі, наприклад, діти з гімназій, звичайних шкіл, а культури в них особливої немає. Скільки вже я слідкую: поприбираю з самого ранку, смітники є, а прийшов з роботи — підлітки лузають насіння, лушпиння кидають. Скажу їм, що так не годиться, тоді вже перестануть. Якось залучив їх до наведення порядку — цілу бочку сміття назбирали. Проте через кілька днів у дворі знову брудно… Мене також дратують вульгарні слова, які вживає теперішня молодь. Буває, не зважають навіть на зауваження старших, — констатує Святослав Форманюк.

Коли ще сам був учнем, найбільше любив українську мову, літературу, музику, фізкультуру, трудове навчання, математика давалася трохи важче. Згадуючи свої шкільні роки, тішиться, що його батьків жодного разу не викликали до директора.
— Діти таки слухнянішими колись були, більш дисциплінованими, аніж тепер. Це пов’язано із соціальними факторами, зокрема сімейними. Також — із війною, яка зараз триває в нашій країні. Діти теж це бачать, втрачають своїх батьків, родичів, — розмірковує вчитель.
Працювати у школі не просто. Ще важче — бути справжнім педагогом. Однак Святослав Форманюк жодного дня не пошкодував, що обрав саме цю життєву стежку.

Вчительська праця — завжди на нервах: усе в собі «переварюєш», змушуєш себе стримуватися, — не приховує чоловік. А розраду знаходить у пісні, вона допомагає відволіктися від буденних клопотів. У Будинку вчителя з Валентином Сітовським і Михайлом Падалюком сформували тріо. Настрій собі та іншим піднімають співом — виконують і народні, і сучасні твори.

Telegram Channel