На хворих не ображаються? Тоді чому наш інформаційний простір віддали окупантам?

 Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
генерал-лейтенант, екс-заступник голови СБУ (м. Київ):
– Негативною! Якщо Матвій Ганапольський і претендував раніше на статус інтелігентної людини, то більше цьому званню не відповідає. Він перетворився на баригу від журналістики. Служіння Ганапольського різним країнам свідчить про те, що він не має своєї чіткої позиції, не розуміє українців. Саме таких безпринципних журналістів і наймають наші олігархи для свого обслуговування. Принциповість проявив лікар Дмитро Козлов, відмовившись робити пластичну операцію жінці, яка вихваляла бандитів і терористів, що захопили частину Донбасу. Він повернув їй гроші. Бо для цього лікаря вони пахнуть. А для таких, як Ганапольський, – ні. Він приїхав у демократичну країну нищити її.

 

Якби зустрівся з Ганапольським, порадив би поїхати на Сахалін і там вчити життю лососів і ведмедів.

 Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Перша думка була: «Хто такий Матвій Ганапольський, щоб його коментувати?!» Сказав брутально, грубо, цинічно — усім і так очевидно, що форма неприйнятна. А щодо змісту, то тут годилося б почути політологів, соціологів, істориків, ширше коло гуманітаріїв... І все ж перемогло бажання з’ясувати, що керувало цим епатажним телеведучим і на кого розраховане це провокативне запитання? Думаю, інтелігентні, освічені глядачі швидше за все промовчать. Натомість інша категорія глядацького загалу охоче підхопить тему самокатування і нашої меншовартості. Зрештою, нічого нового... І чомусь пригадався мені відомий епізод з історії нашої культури, коли Франко скритикував своїх земляків за негативні риси і якою натомість була суспільна реакція. Блискучий маніфест патріота-поета — вірш-відповідь «Сідоглавому»:
Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала,
— Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
Бо твій патріотизм —
Празнична одежина,
А мій — то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування, —
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.
Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь —
Кривава в серці рана.
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Мораль: коментувати треба не сумнівної вартості висловлювання псевдожурналістів, а те, що кожен із нас зробив і робить, аби ці слова не пекли тавром докорів і звинувачень.

 Сергій ТОМІЛЕНКО,
голова Національної спілки журналістів України (м. Київ):
— Такі заяви неприпустимі, але я думаю, що їх майже ніхто не чув. Він сказав дурницю та й усе. Не бачу якоїсь реакції громадських активістів. У нашій країні у Ганапольського особливий статус. Це московський заробітчанин, який згадав про своє українське коріння. Він працює на президентському каналі і йому за роботу платять величезні гроші. Ми ще можемо почути чимало неадекватних заяв від Матвія Ганапольського, але найкращий вихід – просто не реагувати, щоби не створювати навколо нього зайвого інформаційного шуму.

 Артем ЗАПОТОЦЬКИЙ,
учасник Революції гідності, удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (м. Луцьк):
— Є гарний народний вислів: «Лікар на хворих не ображається». Так само й у цій ситуації. Не потрібно боляче реагувати на кожну провокацію — а саме так я сприймаю слова ведучого. Крім того, вони чудово свідчать про його вихованість і загальну адекватність. Думаю, йому нічого робити в нашій державі. Якби зустрівся з Ганапольським, порадив би поїхати на Сахалін і там вчити життю лососів і ведмедів.

 Марія АНДРУШКО,
перший заступник директора філії ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):
– Мене це не ображає, я завжди співчуваю дурним і хворим людям. Інша справа, хто і коли має лікувати Матвія. Крім того, цей вислів потрібно розглянути з точки зору закону. Але у жодному разі після сказаного він не може працювати в Україні. На жаль, зараз у нашу професію прийшли люди, які не мають уявлення про журналістську етику. Чим «брудніший» журналіст, тим більше він приваблює аудиторію.

Чим «брудніший» журналіст, тим більше він приваблює аудиторію.

 Андрій КУЛИКОВ,
голова громадської організації «Комісія з журналістської етики» (м. Київ):
– На цей вислів, як і на слова інших заїжджих «зірок», має бути одна реакція – ігнорування. Як голова «Комісії з журналістської етики» можу сказати, що незалежно від контексту таку лексику не слід використовувати в ефірі. Але, мені здається, тут головне, що ми приділяємо забагато уваги тим, кого імпортуємо. У нас достатньо своїх пристойних професійних людей.

 Олеся КОВАЛЬЧУК,
заслужений вчитель України (с. Жидичин Ківерцівського району):
— Матвія Ганапольського знаю давно як особливо злісного антиукраїнського хижака у сфері діяльності начебто наших ЗМІ. Якби на його по-єзуїтськи змотивовані спітчі стосовно болючих державотворчих проблем оперативно реагувала громадськість, то до цього вульгарно вираженого хамства не дійшло б. А то, бувало, слухаєш ранковий ефір «Радіо Ера FМ» – і ледь витримуєш зловтішання численних підспівувачів одіозного «речника правди», в образі якого подає себе Ганапольський. Навмисне викладаю на видному місці валер’янку та валідол перед його виходами на публіку, бо погано замаскований глум над українською душею – головний його козир. Дивно тільки, що відповідні держоргани не подбали про видворення замаскованого маніпулятора за межі України, адже симпатії до Росії у нього «сєпарські» і постійно дають себе знати в улюбленому акцентуванні: «Патріоти єсть вєздє». Мовляв, будьте обережні й не смійте щось погане казати про сусідів. Словом, треба діяти, як у тій пісні: «Не спи, моя рідна земля».

 Володимир ШЕНДИБИЛО,
заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):
— Тут двох думок бути не може. Такі висловлювання журналіста в ефірі — неприйнятні. Навіть якщо це професійний «трюк»: намагання у будь-який спосіб привернути увагу до своєї програми, до телеканалу, змусити людей обговорювати провокаційну тему. Я особисто не є «фанатом» епатажного Матвія Ганапольського. Кілька разів увімкнув «Прямий канал» (колишній «Тоніс») і цього було достатньо, щоб переконатися у відомій істині — «Хто платить, той і замовляє музику». На жаль, українське телебачення «приватизували» олігархи, а журналісти, які на них працюють, стають рупором чужих нам ідей, поглядів. Іноді складається враження, що деякі з «телезірок» заслані російським ФСБ.
Звичайно, мовчати, коли твою країну принижують, не можна. І це стосується не тільки Ганапольського, який, до речі, виріс у Львові, а всіх публічних осіб. З каналу на канал «мігрують» щовечора штатні одіозні політики і так звані експерти, які відверто зомбують людей. І цю загрозу не можна недооцінювати.

Звичайно, мовчати, коли твою країну принижують, не можна. І це стосується не тільки Ганапольського, який, до речі, виріс у Львові, а всіх публічних осіб.

Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
Дивився я на цього телеведучого, і, чесно кажучи, бракує слів, щоб висловити своє обурення. Категорично засуджую подібні речі, які принижують Україну та українців. Вважаю, що цей, з дозволу сказати, журналіст — просто хвора людина, яку не можна випускати в телеефіри. Він спочатку говорить, а потім, очевидно, думає. Тому відповідні органи повинні дати належну оцінку таким словесним «перлам».

 Степан РОДИЧ,
представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Волинській області (м. Луцьк):
— Я не бачив саме цієї програми Ганапольського, але не дивуюся. Від такої людини можна чекати чого завгодно. Знаючи, звідки «воно» прийшло і яку країну представляє, ця особа здатна на будь-яку гидоту. І не важливо, що Ганапольський вміє говорити українською. Легше від цього не стає. Як громадянина мене болить, що російські зайди-журналісти вільно почуваються в Україні, що вони навіть зараз спокійно просувають ідею «руского міра» і любові до Росії. То нам промивав мізки один Кисельов, який тепер у Путіна за головного пропагандиста, то другий. Тепер, будь ласка, Ганапольський... Дивує, що відповідні служби (у першу чергу СБУ, Міністерство інформаційної політики, Держтелерадіо), які покликані стояти на сторожі інтересів України, дивляться на це крізь пальці. На жаль, наш інформаційний простір відданий на розтерзання російським медійникам. А ми дивимося на це збоку, як безвольні люди без честі та гідності.

 Дмитро ТАРАСЮК,
голова Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України (м. Рівне):
– Почувши ці слова, я був здивований та обурений. Як може таке заявляти людина, що народилася та виросла у Львові, здобула освіту в Україні?! Ми знаємо, що Ганапольський тривалий період часу працював у Москві, можливо, це якось вплинуло на нього. Я поважаю його як професійного журналіста, але такі заяви не роблять йому честі. Можливо, він попросив вибачення після цього, але не чув про таке.

 Володимир ФЕСЕНКО,
директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Фірмова «фішка» Ганапольського — спілкуватися різко та «на межі». Його запитання сприймаю як форму негативної реклами. Таким способом він зайвий раз дає привід поговорити про себе і про телеканал. Серед журналістів існує такий прийом. Звісно, виглядає він не дуже етично, але є досить ефективним. Щодо самої суті запитання, то розумію, що ведучий мав на увазі. Чи варто було це робити в такій формі? На мою думку, ні. Але, повторюю, це лише привернення уваги. Дискутувати про зацикленість українців на роботі, трагізмі нашого сприйняття реальності потрібно, але не в такій формі. Обговорення повинне бути «м’якшим» і не ображати цілий народ. А використання в запитанні грубого слова — це наслідок довгої роботи пана Матвія в північного сусіда. До речі, підкреслюю, що кохатися українці люблять!

А використання в запитанні грубого слова — це наслідок довгої роботи пана Матвія в північного сусіда. До речі, підкреслюю, що кохатися українці люблять!

 Ірина ФАРІОН,
член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання (м. Львів):
— Спакувати його валізу і не просто посадити в літак, а копняками вигнати з України. Але Ганапольський тут тільки тому, що таких, як він — багато, і ще через те, що інформаційний простір в Україні не належить українцям, і дехто вважає, що тільки «Путін плахой», а москаль нібито добрий. То ми самі собі цим підписуємо вирок. А він навіть не вартий того, щоб його бити в лице. Депортувати і оголосити «персоною нон ґрата»!

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Тамара ТРОФИМЧУК, Кость ГАРБАРЧУК, Лариса ЗАНЮК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Олег КРИШТОФ, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Василь УЛІЦЬКИЙ.