Барикади на шляху «насильницької» українізації.
ЛОБАЧІВСЬКІ АКТОРИ ПІДКОРИЛИ ЛУЦЬК І ЗБИРАЮТЬСЯ ЗДОБУВАТИ КИЇВ
Натхненно зігравши п’єсу Миколи Куліша «Мина Мазайло», театрали з Лобачівки Горохівського району вдруге з успіхом виступили в обласному центрі Волині. Три роки тому аматорів на велелюдне 75–річчя запросила газета «Волинь–нова». Тоді сільські жителі перевтілилися в героїв вистави «У селі Анатівка» за твором Шолом–Алейхема «Тев’є–молочник». А нещодавно аматорський театр Народного дому «Просвіта» знову сяйнув самобутністю на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок
Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, провідний актор столичного театру імені Івана Франка Петро Панчук приїжджає у рідне село кожного літа. На побачення з батьківщиною, де в садку під грушею закопав пуповину сина Серафима, спішить із наміром здійснити з місцевими аматорами чергову постановку і тим віддати частину земляцького боргу людям, серед яких народився і набирався духовної снаги.
Нині в репертуарі Лобачівського театру імені Петра Панчука (так жартома називає себе колектив) уже чотири вистави: «Мартин Боруля» Івана Карпенка–Карого, «Земляки» Василя Шукшина, «У селі Анатівка» за твором Шолом–Алейхема «Тев’є–молочник» і «Мина Мазайло» Миколи Куліша. Ролі у п’єсах виконують люди, які п’ять років тому не могли уявити себе на сцені! Але, відчувши зі своїм зірковим режисером смак слави, минулої зими наважилися податися у столицю на зйомки програми Мар’яна Гаденка «Надвечір’я». Цьогоріч познайомитися з лобачівськими акторами приїхали київські телевізійники, тож у сільський заклад культури театрали знову ходили щодня, відклавши навіть початок жнив. Позували для документальної стрічки про театр, а після нещодавньої прем’єри на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок «замахнулися» на Київ. Цією новиною Петро Панчук перед початком вистави порадував усіх, хто спостерігає за поступом аматорів, гордиться ними і допомагає.
Він відрекомендував колектив, розповів про п’єсу «Мина Мазайло» і трагічну долю її автора Миколи Куліша, провів паралелі між сьогоденням і зображеними у творі подіями. Та й пішов за куліси, кинувши у «бій» самих акторів. Замість нього на сцену вийшла дружина Людмила і п’ятирічний синочок Серафим. Пані Людмила зіграла роль Рини — доньки Мини Мазайла, а Серафим був в образі Хлопчика–Чумака.
«Хіба то аматори? То ж професійний колектив!» — казали глядачі, здивовані артистичністю сільських людей. У біль, любов, ненависть своїх героїв заставили повірити Сергій Корнейко (Мокій) — студент 3–го курсу факультету театральної режисури Рівненського державного гуманітарного університету, Світлана Шевчук (Мазайлиха) — землевпорядник Лобачівської сільської ради, Настя Савчук (Уля) — учениця 11–го класу місцевої школи, Зоряна Бойчук (тьотя Мотя) — заступник директора з навчально–виховної роботи ЗОШ І–ІІІ ступенів села Лобачівка, Софія Сітовська (Баронова–Козина) — студентка 3–го курсу філологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету, Богдан Квятковський (дядько Тарас), який працює охоронцем.
«Хіба то аматори? То ж професійний колектив!» — казали глядачі, здивовані артистичністю сільських людей.
Із закулісними завданнями, без яких неможливий успіх жодної вистави, добре впоралися десятикласник лобачівської школи Андрій Пушкаш і помічник звукооператора, студентка 2–го курсу факультету хореографії Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Софія Корнейко. Зауважте, сім’я Корнейків заслуговує на особливе «браво!». Разом із батьком у виставі були задіяні син Сергій і донька Софія.
…Настала прекрасна фінальна мить, і визнання успіху сільських акторів глядачі засвідчили букетами квітів. Із сіткою червонобоких яблук, булавою для маленького Серафима Панчука, жовтогарячими хризантемами вийшли на сцену і подякували землякам члени делегації горохівської «Свободи», очолюваної депутатом районної ради Леонідом Кравчуком.
Актори та їхній режисер адресували вдячність газетам «Волинь–нова» і «Горохівський вісник», які запросили волинян на побачення з ними, директору Волинського академічного обласного театру ляльок, заслуженому діячу мистецтв України Данилові Поштаруку — за гостинність, за матеріальну допомогу — братам–керівникам ПП «Люкс» Тарасові Гордіюку і депутатові районної ради Петрові Гордіюку, приватному підприємцю Миколі Годлевському, котрий власним коштом та своїм транспортом доставив колектив у Луцьк і додому, а кожному глядачеві — за визнання і любов, озброївшись якими, народний аматорський театр поїде підкорювати Київ.
Лія ЛІС
