Знайте: із кактуса текіли не виженеш!

Грицько ГАРБУЗ

Але спочатку ще раз повторимо це завдання.

«Гарбуз із секретом» – 28 (2018)

Реклама – рушій прогресу. Звісно. Але часто вона є оманлива. Особливо до українців. От характерний приклад. Яскрава посудина з рідиною. Привабливий вигляд. Напрошуються менші посудинки, щоб поділитися тією рідиною. Дехто зі спеців, ділячись, бере одразу сіль-перець (або інші спеції).  Інші знавці – коли теж на дні нічого не залишилося – хапаються за зеленого «близнюка» жовтого «кислюка». А ось у гурманів – своя послідовність: жовтий «кислюк» – рідина – сіль. Гадаємо, ви здогадалися, про який процес іде мова? 

Проте в гарбузі ми заховали предмет, який чомусь у нас в якості привабливості реклами майже не зображують на цій яскравій посудині, а він – основа її вмісту. Зате там красується його «сусід», який до її вмісту не має ніякого стосунку – лише підкреслює країну походження. Цього «сусіда» варто чіпляти на посудину з іншою рідиною, завдяки якому цієї рідини у тварин буває більше. І як цьому заздрять українські фермери і селяни, бо немає у нас їх у такій кількості і таких розмірів – хіба що вдома на вікні чи на роботі на столі. 

 То що за предмет ми заховали у гарбузі?

Слово-відповідь «Агава» вказало лише 15 наших читачів. І згідно з жеребкуванням, яке провела народний депутат України Ірина Констанкевич, по 100 гривень призових дістануться двом лучанкам – нашій неодноразовій призерці Ользі Поліщук («Чесно скажу, вже взяла телефон і хотіла надсилати слово «кактус», як щось мене стримало і я згадала програму Михайла Кожухова «У пошуках пригод» на цю тему») і Лілії Бондарук («Текілу я вперше спробувала в Таїланді, але лише завдяки вашому запитанню прочитала про неї в Google і дізналася, що кактус на етикетках цього напою малюють заради краси»).

А ось 150 гривень за цікаво і вичерпно написану історію дістануться Ользі Векерик із села Новий Двір Турійського району, яка також кілька разів уже вигравала в нашому конкурсі. Переможців просимо надіслати в редакцію копії першої і другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду.

А нам час оголошувати завдання нового туру.

«Гарбуз із секретом» – 31 (2018)

«Я – холоднокровна істота, але бачу, чую, маю серце і відчуваю біль, хоч і є хижаком. Мої внутрішні органи, системи і відчуття дуже схожі з вашими, люди. Але я особлива, на відміну від вас. Бо якби, друзі, мали те, що я, то, може, й не мріяли б про космос, а підкорили б і освоїли те, що у вас під ногами. А то лише трішки торкнулися до мого світу – і думаєте, що знаєте всі його таємниці. Далеко ні, хоч і захоплювалися десятиліттями людиною, описаною паном, прізвище якого є характерним прикметником до слова сніг…

А моє ім’я, до речі, можна дізнатися, якщо разом скласти «популярний прийменник, який виступає префіксом у назвах багатьох телепрограм», «назву кращої десятки рейтингу» і «першу чатину кореня від іноземної назви слова земля».
Ось остання часто й стає мені прихистком. Навіть на кілька років, хоч то і не моя стихія. Саме там ви і намагаєтесь упіймати мене, бо дуже полюбляєте. У країні, яка для українців асоціюється з Фемідою або з «Титаніком», полювання на мене особливе. За допомогою одного інструмента, що доводить мене до безумства. Бо грають-виграють гени, які знають: скоро повернуся у рідну стихію! І я від радощів аж… пищу. Дехто каже, що мій крик захвату схожий на жаб’яче квакання. Байдуже, я щаслива і йду-повзу крізь тьму на цю мелодію. Бо це – музика життя. Саме предмет, який у вмілих руках може дарувати цю мелодію, Грицько Гарбуз і заховав у своєму «чорному ящику». Якби могла, знищила б ту приманку. Але люди хитрі – і знають, що на класичну палицю (якою б вона не була осучасненою) мене, на відміну від моїх побратимів, так не візьмеш! 

То що заховано у гарбузі?»

Слово-відповідь треба надіслати до 6 серпня тільки у вигляді sms-повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «М’яч», «Три богатирі», «Марина Бойко»).

Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.

А ще спеціальний приз – 150 гривень – отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.

До зустрічі!!

 

Щоб випити горілки, Дмитру Комарову довелося взяти в руки… лопату

Найвідоміший український мандрівник допоміг мені знайти відповідь на запитання про агаву

Ольга ВЕКЕРИК

Жовтий «кислюк» – це лимон. Зелений – лайм. То що ж роблять гурмани у такій послідовності: лимон – рідина – сіль? Ну, звичайно, – п’ють текілу! На пляшці з цим алкогольним напоєм часто можна побачити етикетку з кактусом. Саме тому багато людей переконані, що текіла – щось типу кактусової горілки. Цих колючих гігантів у Мексиці справді хоч греблю гати. Місцеві фермери навіть своїх корівок ними годують (звичайно, очистивши перед тим кактус від голок), щоб більше молока було. Та й самі тварини дуже полюбляють такий корм. Тому часто навколо ферм не залишається жодного кактуса і їх доводиться привозити здалеку. А от до текіли ця рослина не має жодного стосунку.

 У Мексиці фермери своїх корівок годують кактусами, щоб було більше молока.

Насправді напій виготовляють із соку серцевини блакитної агави. Вона хоч і має гострі колючки, однак не належить до кактусових. Я б, можливо, теж довго мудрувала над вашим каверзним запитанням, якби не Дмитро Комаров. Ще у шостому сезоні «Світ навиворіт» він побував на батьківщині легендарного напою – у місті Текіла. За традицією програми ведучий випробовує найбільш колоритні місцеві професії. Цього разу Комаров став першим українським журналістом, якому мексиканці розкрили старовинні секрети виробництва текіли. Знаменитий мандрівник не лише побачив усі етапи її виготовлення, а й, як то кажуть, на своїй шкурі відчув, наскільки це важка праця. Адже влаштувався на роботу на підприємство, де виготовляють цей алкогольний напій. Тож йому відразу дали лопату і відправили на плантацію. Під палючим сонцем у сорокаградусну спеку ведучий рубав блакитну агаву, носив її величезні шматки у вантажівку (до слова, вага однієї  такої серцевини може сягати 90 кг!). 

Згодом Дмитро Комаров потрапив у цех, де з агави вичавлюють сік ще дідівським методом: за допомогою осла, який крутить гігантський бетонний круг. Попрацювавши на славу, мандрівник, звичайно ж, отримав винагороду і посмакував справжньою текілою. А темпераментні мексиканці спробували нашої горілки. Та під вигуки «Будьмо-будьмо, гей!» відбувся такий собі мексикансько­­-український майстер-клас, як правильно пити ці напої.