Люблю передвиборну метушню. Такі милі тоді наші висуванці на депутатський мандат, що аж світяться від любові до нас, тобто електорату...
Олександр ХОМЕНЧУК
Люблю передвиборну метушню. Такі милі тоді наші висуванці на депутатський мандат, що аж світяться від любові до нас, тобто електорату.
Пригадую, навесні 2002 року один знаний і заслужений працівник культури присвятив кандидату на тепле місце у Верховну Раду хвилюючий віршований твір. Є там такі щемливі рядки: “Він багатий. А бідний нам нащо? Бідний бідних врятує хіба? А ми ж хочемо жити все краще, бо настала нова доба...”. Тисячним накладом було видрукувано календар з портретом кандидата-бізнесмена на фоні церковного храму. Що, очевидячки, мало символізувати прагнення його, як людини, чинити по-справедливому, жити й творити по-божому. Про це ж свідчив і девіз на календарі: “Він знає, що робити. Він знає, як це треба робити і він це робить разом з вами!..”. Як вміло робив пан кандидат, а це був відомий благодійник Сергій Ковальчук, видно з такого факту: на міжнародній автотрасі Ковель—Ягодин він “посадив” дві автозаправні станції без відповідних дозволів. Виходить, самочинно, бо спішив “бідних врятувати...”. Ця проблемка випливла нещодавно на сесії Любомльської райради, коли слухалося питання “Про порушення законодавства щодо охорони навколишнього середовища АЗС № 1 та АЗС № 2 ПП “Універсам”. На ту пору це було якраз дітище пана Ковальчука. Як встановила перевірка, яку провели представники Любомльської міжрайонної прокуратури і головний державний інспектор охорони навколишнього середовища Володимир Кіндрат, майже сім років обидві заправки функціонували незаконно. Особливо з порушенням збудована перша, яка на володимир-волинській автотрасі. Цитую документ: «Експлуатація ведеться без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин... нема дозволу на водокористування при експлуатації артезіанської свердловини... Порушуються вимоги щодо поводження з відходами... Нема документів на право власності на земельну ділянку, на якій стоїть АЗС-2” (напрямок на держкордон)... І досить дивно, що перша АЗС була запущена в дію без відповідного акта прийомки комісією, як це робиться у всьому цивілізованому світі. Так поспішав власник стригти купони, що на таку дрібницю, як акт, махнув рукою... Одне слово, обидва об’єкти існували всупереч вимогам закону “Про охорону атмосферного повітря” (ст. 11), Водного кодексу України (ст. 48, 49), Земельного кодексу (ст. 124, 125), інших законодавчих актів. І тут постає вагоме питання: чому стільки часу незаконно експлуатувалися ці об’єкти? Куди дивилася місцева влада? Чому спали контролюючі органи, які вміють швидко привести до тями дядька-порушника за якусь мізерію, а до багатого й ситого й носа не сунуть? Відповідь у якійсь мірі дав державний районний екологічний інспектор Володимир Саць, який взяв слово на тій сесії: “Я кілька разів інформував про те обласну інспекцію...”. Відділ земельних ресурсів разом з санстанцією взагалі промовчали. Вигідна позиція: кукурікнув — і далі спати. Ось якби бабахнула хоч одна станція, тоді, можливо, й знайшовся б крайній цап-відбувайло. До речі, при обговоренні цього питання ще дивне шило вилізло. Виявляється, пан Ковальчук уже нібито не є власником ПП “Універсам”, і саме цих об’єктів. Виходить, гарна Маша, та не наша. Але депутати так і не дізналися, хто ж тепер відповідає за АЗС... Посланець бензинових магнатів, який був присутній при “розборці польотів”, Іван Коломий заявив, що вони не проти компенсувати дещицю в місцевий бюджет, як відкупне за незаконну експлуатацію бензозаправок стільки років. Але хіба грішми виміряєш нашу байдужість і бездіяльність, розвієш хибну віру у доброго дядька, який прийде і зробить за нас усю чорнову роботу. Чому ж ми байдужі, невідважні, лякливі, часто із заячою душею, там, де потрібно рішуче захищати власні інтереси, вчиняти по закону?
