Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія №10)

Продовження. Початок у газеті «Волинь» №№ 39 – 47 за 2025 рік.

---

Серія №10: «Тисяча, яка перевернула борщ, і правда про таємного агента»

Остап ЧЕРЕШНЯ (у співпраці з Мурчиком-Копілотом)

Газетна арифметика від баби Параски і діда Омеляна

Поки Палажка варила борщ і час від часу нишком додавала в нього ложку вишневого варення (її таємний інгредієнт, про який навіть Мурчик-Копілот не знав), у хату вбігла Параска – з таким вереском, що аж банки на полицях задзвеніли.

– Палазю! Тисячу роздають!!!

У Палажки здригнулися руки: банка з варенням зісковзнула, гепнулась у борщ і пішла на дно, як той російський корабель, за яким багатьох тепер посилають.

(«Записав: борщ – червоний, ворог – чорний, корабель – на дно. Все логічно», – занотував Мурчик-Копілот).

– Ой, лишенько! – кинулася вона витягати банку ополоником. – Ото чула, Зеленський уже готується до виборів…

– Та не тільки Зеленський! – захекано вимовила Параска. – Газета «Волинь» роздає!

Палажка аж ополоник випустила.

– Та як це? За що?

– За передплату! Я в газеті прочитала: навіть якщо виписати на місяць – маєш шанс виграти тисячу. Тільки квитанцію поштою надіслати.

– Ой, а конверт тепер дорогий… Особливо з маркою…

– А на що ти ту «тисячу від Зеленського» збиралася тратити?

– На «Волинь», на що ж іще! – обурилась Палажка. – Може, ще б на кіло м’яса залишилося…

– А в мене інша арифметика, – урочисто сказала Параска і витягла з-за пазухи зім’ятий папірець. – Ми з Левком порахували. Читай.

Читала вона так, ніби відкривала бюджет України:

«1) «Волинь» на пів року – 384 грн + 20 грн за прийом = 404 грн.

2) «Цікава газета на вихідні волинянам» на пів року – ще 404 грн.

3) «Так ніхто не кохав» (місячник) – на три місяці – 74 грн.

4) «Цікава читанка» (місячник) – на три місяці 74 грн.

Разом: 956 грн».

(Мурчик-Копілот підрахував на своєму котячому калькуляторі: на 956 грн можна купити 30 пакетиків корму. І важко видихнув).

– Але треба ще конверт із маркою – це 21,50 грн. У підсумку – 977,50 грн, – підсумувала Параска.

– Укладається в тисячу!.. – прошепотіла Палажка. – То це… чотири газети?

Щоб не виникли підозри, структурами було використано Палажчине оголошення: «Знайдіть мені діда» в газеті «Волинь».     

– Так!

– Бачиш, а ти Зеленського критикуєш.

– Критикую! Бо маю совість! – відрізала Параска. – Але якщо вже дає тисячу, то ми з неї витягнемо максимум. Ці при владі хай хоч крихтами поділяться. Стільки вкрали…

 – Ой, сусідонько! Чула, того депутата обласного Пиводара, що ухилянтів переправляв за кордон, – випустили за два мільйони…

– Не Пиводара, а Тиводара! – поправила Параска. – Хоч пива вони тоді, коли приїжджали з агітацією за «їхнє майбутнє», наливали стільки, що пів села потім співало… А тепер – два мільйони застави! Нам такі гроші не сняться, а для їхнього Палиці – це копійки. Он за того «Грьошика» чи «Рьошика» з операції «Мідас» аж 95 мільйонів бухнули! Ми по копійці збираємо для ЗСУ, а вони за злодія стільки внесли. Ні сорому, ні совісті!..

Палажка витерла руки об фартух і запитала:

– А «Волинь» точно дасть тисячу?

– Ну не всім же, а кому пощастить! Ти забула, як перед війною надсилала квитанцію на «Тисячу від Волині»?

– Що на коня надсилала і на тракторця – пам’ятаю…

– Та як, Палазю? Забула, як я шукала Омеляна, а потім виявилося, що він поніс наш і твій конверти на пошту – листоноші Івану Почуй-Зубрицькому?

– А, то коли я тоді плакала, бо ти мене обізвала «останньою шльохою»?

– І я плакала, бо ти мене назвала «холодною дошкою»…

(Мурчик-Копілот занотував: «Людські сварки – безлад. Котячі – побіг за мишею і забув»).

Пауза зависла, як хустинка на вітрі.

Палажка зайшла до кімнати, дістала з-під подушки свіжий номер «Волині».

– Так… бачу… і про «тисячу», і про переможців… О! Та це ж Іван Шевчук!

– Який?

– Іван Тимофійович із Камінь-Поліської освіти! Той, що так файно танцював  у нас в клубі з хустинкою після концерту і всіх жінок цілував…

Але в голові Палажки раптом виринув інший танець – 1987 рік, клуб, магнітофон «Весна»… Той танець роз’єднав її з Омеляном — і поєднав із Пилипом.

У цей момент Параска глянула на поріг:

– А це що?.. Левко ночував у тебе?!

(«Я ж казав! Черевики – це завжди сюжет», – гордо занотував Мурчик-Копілот).

Палажка почервоніла так, що борщ би зварився сам.

 Не жених, а таємний агент

Щойно Велика Груша дізналася, що Левка затримали на кордоні з ухилянтами – заробило радіо «Баба бабі сказала».

Одні казали:

– Відкупився! Долари під подушкою тримав!

Другі:

– Його Палажка прикрила! Варенням!

Треті:

– Білоруси його викупили! Бо він – шпигун!

Правда була значно прозаїчніша – і водночас цікавіша.

Левко ще молодим служив у спецструктурі. На пенсії його не списали – іноді просили допомагати у перевірках «переправників». Саме тому він і погодився на ту «грибну операцію» з онуками.

А щоб не виникли підозри, структурами було використано Палажчине оголошення: «Знайдіть мені діда» в газеті «Волинь».

Пам’ятаєте, шановні читачі серіалу, її сповідь?

«Дорогенька редакціє! Пишу вам не зі скаргою, а з надією. У нашому селі є один дід – Омелян. Він добрий, мовчазний і вміє дарувати груші. Але, на жаль, він належить сусідці Парасці, яка тримає його, як кредит: довго платить, але не відпускає.

Я не винна, що він сам до мене липне, як муха до варення. А варення в мене – натуральне, з любов’ю і без консервантів. А Параска кричить, що я розхитую сімейні човни. Та які човни, коли від нас до найближчої річки Прип’ять – аж десять кілометрів? Це конями або «Запорожцем» треба тягти стільки кілометрів ту «лодку» до води?..

Тож прошу вас: знайдіть мені… діда! Можна з вусами, можна – без. Головне, щоб не боявся борщу, любив варення, вмів слухати прогноз погоди і не тікав до Параски після кожного поцілунку».

Усе спрацювало блискуче. «Перевідник» Вася Кубинець здав своїх спільників.

А щоб виглядало правдоподібно – затримали й Левка з онуками.

Пізніше, звісно, відпустили. Бо він – свідок та агент, а не затриманий.

Палажці це пояснили в райвідділі. Вона вислухала, кивала, а тоді сказала:

– Якби ви одразу сказали, що він агент – я б йому допомагала! Перевідників упіймали б ще кілька…

Начальник райвідділу аж посміхнувся:

– Про операцію «Мідас по-великогрушівськи» знали одиниці. Це – державна таємниця.

– То… Левко тепер поїде з Великої Груші? – почервонівши, прошепотіла Палажка.

– А це вже від вас залежить, Палажко Дормидонтівно, – підморгнув начальник.

Звісно, про це запитання вона нікому не сказала. Але почервоніла після сусідчиного…

Параска знову глянула на ті начищені черевики:

– То він таки ночував у тебе?!

– Йой, Параско! Не вигадуй! Він спав у світлиці, а не в моїй спальні! Я двері замикала зсередини, якщо тобі так цікаво!

– А мені – цікаво! – озвався з-за печі Омелян, який тихцем сидів на примостах, наче спецагент другого сорту. – Бо коли гість ночує у хати моєї… е-е-е… сусідки – я мушу знати, де саме він спав!

(«От хто справжній агент! Я б так не зміг – хвіст видає», – визнав Мурчик-Копілот.)

– Омеляне! – вигукнули баби.

У цей момент зі світлиці вийшов Левко з сумками – чистенький, убраний вже по-міському.

У хаті настала тиша така, що якби мухи літали у листопаді – було б чути їхні крила.

З рук Палажки випала газета «Волинь».

А тишу пробило одне-єдине запитання:

– Левку… то ви вже їдете?..

(«Підсумок дня: борщ – із варенням, тисяча – з інтригою, Левко – з валізою, ревнощі – без меж. Життя і любов у Великій Груші кипить», – написав Мурчик-Копілот.)

Далі буде…

Остап ЧЕРЕШНЯ (у співпраці з Мурчиком-Копілотиком).

Усі частини нашого газетного серіалу «Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші»:

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 1).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 2).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 3).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 4).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання  з перцем по-волинському (Серія №5).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання  з перцем по-волинському (Серія №6).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання  з перцем по-волинському (Серія №7).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання  з перцем по-волинському (Серія №8).

= Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші Або Хроніки кохання  з перцем по-волинському (Серія №9).

Зараз також читають: Скандальний провладний телеграм-канал «Труха» поширив російський фейк.