Лікар із серцем поета
Відомий у західних областях України львівянин Зеновій–Тарас Масний (на фото) у нинішньому році відзначив 75–річний ювілей. Кілька поколінь медиків знають його передусім як талановитого лікаря і науковця, автора більше десяти монографій, навчальних посібників, медичних словників. У журналістських колах шанують Масного як багаторічного головного редактора газети Українського лікарського товариства та Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького «Народне здоров’я». Та, мабуть, ще більше людей, шанувальників української поезії, знають його як самобутнього письменника, котрого шість книг, що побачили світ у 2003—2013 роках, уже стали бібліографічною рідкістю
Тож і я вкотре перегортаю сторінки його збірок поезій, зокрема й із дарчим написом автора. Адже ми були колегами в незабутні студентські літа. І принагідно хочу тих, хто ще не знайомий із творами Зеновія–Тараса Масного, хоча б фрагментарно представити патріотичну й інтимну лірику цього глибоко закоханого в Україну і її людей поета.
Всміхніться сонцю
Вранці, і новий день теж
Усміхнеться вам.
Укотре беру в руки його збірку «Ми — українці!». Назву їй дав вірш, написаний під враженням першого Майдану в листопаді 2004 року. Схвильовано вчитуюсь у строфи, і серце завмирає від хвилювання. Уже за заголовками поезій можна здогадатися про зміст написаного: «Ми — українці!», «Моя Україно!», «Моя любов, і віра, і надія», «Вкраїно — матінко!», «В нас є Україна!» «Як ти є справді українцем», «Любімося, братове–українці». Або ж вірш «Молитва українців», який завершується особливо зворушливими рядками:
Дай, щоб дорожчим за життя
Були вкраїнцям мова, віра
Й неопалима купина —
Свята і вічна Україна!
З особливим трепетом читаю пройняті нестерпним болем вірші «О мученице страдна — Україно!», «Рада — зрада», «Не так тії вороги…» Мовлені майже п’ятнадцять років тому слова ніби написані сьогодні. Особливо рядки поезії «Маємо те, що маємо»:
І голосуєм, й обираєм —
Мов воду в ступі товчемо.
Нас обдурили! Нам збрехали!
Ми знову й знову кричимо…
Майдан стояв за Україну,
А не за владні імена!
Доволі галасу та піни,
Довіру оправдать пора!
Тож автор свято вірить у наше світле майбутнє й пристрасно закликає «розправити плечі ген від Дону по Карпати — ми ж українці!»
Майстром слова проявив себе автор і в жанрі інтимної лірики. Це особливо засвідчує збірка «Чудовий світ! А ми…?», написана неримованими віршами в жанрі традиційної японської поезії, танка та хоку. Як зазначає автор, ця книжка не для читання — вона для роздумів над життям. І він має рацію:
Справжнє кохання,
Як життя — один лиш раз
Дарує доля.
Але скільки б ми не говорили про талант поета, всі ці слова нічого не варті порівняно із читанням його поезій. Тому то свою невеличку оповідку про творчість Зеновія–Тараса Масного я завершу ще одним його віршем у формі хоку:
Всміхніться сонцю
Вранці, і новий день теж
Усміхнеться вам.
Зіновій ЩУРУК, заслужений лікар України
