Для завершення державного будівництва Україні обов’язково потрібна єдина помісна, соборна і апостольська православна церква...
Андрій ДОВГУН
Ще в середині першого сторіччя на нашу землю в Київ, а не в Москву, прийшов святий апостол Андрій.
Він зустрічався з нашими прабатьками і проповідував Христову віру. Поставив на київських кручах святого хреста і сказав, що на цьому місці буде велика благодать Божа. З волі Божої в 988 році під керівництвом київського державника, князя Володимира в Києві, грецькими священиками, було прийняте нашими прабатьками святе водне хрещення. Ми стали християнами. Збулося святе пророцтво апостола Андрія — на нашу Київську землю зійшла велика благодать святого Бога. Наша свята Київська церква стала церквою-дочкою грецької церкви-матері. Вважаю, що це було і сьогодні є, і завжди буде для нас, православних християн, велике і святе Боже знамення, Його воля, Його святий непорушний закон. Для нас, починаючи з 988 року, почалося нове християнське літочислення. Христова віра від Києва, уже як від церкви-матері, поширилась на північ і схід: Муром, Новгород, Суздаль, Ростов і через 159 років в Москву. В названих містах утворились церкви-дочки Київського святого престолу. Церква-мати і церква-дочка — це виключно євангельське і біблійне поняття. Все це була єдина Київська митрополія. Митрополит Київський по закону Божому був підпорядкований константинопольському патріархові. Такий був для всіх православних України святий непорушний Божий закон. Цей Божий закон животворяще діяв протягом восьми сторіч — з Х по ХVІІ, аж поки на 666 році нашої Христової ери в 1654 році не трапилась Переяславська Рада, і Україна-Русь зі своєю церквою-матір’ю, стосовно до своєї московської церкви-дочки, підступно, з порушенням святого Божого закону потрапила під владу себелюбивого, завжди п’яного 200-кілограмового московського царя Олексія і лукавих московських екзархів-цареугодників. Ось так обікрали святого Бога, обікрали Грецький і Київський престоли — свою церкву-матір і довели її, за словами англійського посла тих часів в Москві Джерома Горсея, до важкого занепаду. Не один я вважаю, що високого святого Божого закону ніхто ніколи і ні за яких обставин не мав, не має і не буде мати права порушувати або переробляти. Статус УПЦ КП, як церкви-матері по відношенню до статусу УПЦ МП і РПЦ, як церкви-дочки, ніколи не поміняється, тому, що Божі закони, Божу справу, земні грішні і лукаві люди не мають права переробляти і ніколи не зможуть цього зробити — як неможливо людині повернути хід Сонця в протилежному напрямку. Різниця між УПЦ КП і УПЦ МП, на мій погляд, не духовна, а адміністративна, людська. Тому потрібно скликати і провести Помісний Всеукраїнський Православний Собор, на якому офіційно відлучити УПЦ МП від незаконної 311-літньої адміністративної підлеглості лише 560-літній Московській Митрополії — нашої церкви-дочки, залишаючись в духовному і молитовному поєднанні з РПЦ, тепер уже Московського патріархату. Вибрати або підтвердити єдиного патріарха всієї України-Руси. Збудеться як написано: віддамо Богові Боже, кесареві кесареве і тоді сліпий не буде водити сліпого — позбудемось ще старого великомосковського блуду. Для завершення державного будівництва Україні обов’язково потрібна єдина помісна, соборна і апостольська православна церква. м. Луцьк.
