Актинідію й коти люблять…
У розповні осені, коли сади вже віддали нам свої щедроти, люблю пригощати друзів і знайомих цією диво-ягодою. Пора її дозрівання припадає на кінець вересня — жовтень. Реакція тих, хто куштує актинідію вперше, завжди однакова. Без ентузіазму беруть скромну на вигляд ягідку, з підозрою куштують, а тоді дивуються: «Смачнюча! Можна ще? А що воно таке? Як вирощувати?»
Тож спробую відповісти на ці запитання, додавши від себе, що та чудесна рослина ще й гарна від весни до осені, дуже корисна й зовсім невибаглива у вирощуванні. Шкода, що на Волині вона зовсім мало поширена.
Уперше я побачила актинідію в обійсті лучанки, неперевершеної садівниці й квітникарки (про її захоплення наша газета свого часу не раз писала) Таїсії Тараненко років із десять тому. Любителька всіляких екзотів, вона вирощувала її вже не перший сезон. Саме від Таїсії Станіславівни я й отримала і перші саджанці, й консультацію з догляду. До речі, цю ягоду ще називають міні-ківі, що цілком закономірно. Адже звичні вже для нас ківі, які ми купуємо в супермаркетах, це також актинідія, тобто належить до роду актинідієвих.
Але актинідія, яка, на мою думку, смачніша за ківі, відмінно почуває себе й зимує в Локачах. Найбільш морозостійкий сорт — Коломікта. Єдина проблема — рослина дводомна, тож для плодоношення потрібні й чоловіча, і жіноча особини у пропорції один запилювач на 4–5 жіночих кущів. Утім, наука не стоїть на місці, нині вже виведено самозапильні сорти. А цими днями в одному з луцьких магазинів, який торгує саджанцями, довелося побачити у продажу «солодку парочку» — актинідія плюс запилювач за ціною 132 гривні. Купувати такий комплект вигідно, оскільки там уже підібрані рослини з однаковим терміном цвітіння. Тож при бажанні саджанці можна придбати, врожай збиратимете на третій-четвертий рік.
Рослина дводомна, тож для плодоношення потрібні й чоловіча, і жіноча особини у пропорції один запилювач на 4–5 жіночих кущів.
Актинідія — це дерев’яниста ліана з рясним щорічним плодоношенням, тому садити її треба біля опори, як виноград, найкраще — з південного боку дому. На одному місці вона може рости до 50 років, тому, висаджуючи молоду рослину, необхідно у ямі зробити дренаж, добавити мінеральних добрив, перегною. Актинідія найкраще почуває себе на слабокислих грунтах, сусідство великих дерев (наприклад, яблунь) не бажане, оскільки рослини будуть конкурувати за світло й воду. Хвороби й шкідники її не вражають, тож кропити хімією, як виноград, нема потреби. Єдина небезпека — коти, які ну дуже люблять весною обгризати молоді пагони. А все через специфічну речовину, яка в них міститься — актинідін. Вона полегшує перетравлювання м’ясних і молочних продуктів, тому корисна і для людини. У кількох ягідках актинідії маємо добову норму вітаміну С. А ще вони багаті на мінеральні солі кальцію, магнію, фосфору, заліза, а особливо — калію. Вживання плодів цієї рослини зміцнює імунітет, підвищує стійкість організму людини до вірусних інфекцій, зокрема грипу, підвищує вміст гемоглобіну в крові, поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту (особливо корисний тим, хто страждає на закрепи), сприятливо впливає на зір. У народній медицині препарати актинідії використовують як знеболювальний, глистогінний засіб, при анемії, туберкульозі, авітамінозі.
Плоди актинідії протягом місяця (достигає вона не одночасно) можна споживати свіжими, а також заморожувати, сушити, готувати варення, джеми, компоти. Вони можуть бути важливим компонентом дитячого харчування, бо не викликають алергії.
