Наше село Вигуричі – це частинка землі Луцького району, забута владою всіх рівнів. До нас навідуються владні мужі тільки тоді, коли приходять вибори, і їм стають потрібні наші голоси...
Володимир ТАЛИМОНЧУК
Наше село Вигуричі – це частинка землі Луцького району, забута владою всіх рівнів. До нас навідуються владні мужі тільки тоді, коли приходять вибори, і їм стають потрібні наші голоси.
А сталось так, мабуть, тому, що керівники, які говорили про себе “ми – розум, честь і совіть нашої епохи”, навісили нашому селу ганебний ярлик “неперспективного”. Спершу ми були придатком Городищенського сільгосппідприємства, потім – Чаруківського господарства. В народі кажуть: чужий хлівець не плодить овець. Тому в нас немає ні школи, ні відділення зв’язку. Хоч за кошти сільгосппідприємства придбали потужну АТС на сто номерів, нам дістався аж один! Щоправда, маємо медпункт, в якому працює півмедика. Спитаєте, як це? Справа в тому, що наш медичний працівник ходить в “підмінних”: то в Несвічі, то в Городищі. А коли сам пішов у відпустку, ми взагалі не мали можливості отримати медичну допомогу. Люди добрі, чия така владна рука ніяк не може підписати наказ, щоб у нашому селі був свій медпрацівник? Чи ж люди, які відбудовували зруйноване війною господарство, безоплатно працювали в колгоспі, заробили ревматизм, поліартрит, не заслужили на старості на нормальне медичне обслуговування?..
