Конституція у нас досить-таки демократична, права та свободи громадянам надано великі. Але, виявляється, цього явно замало...
Віктор ОНИЩУК
Конституція у нас досить-таки демократична, права та свободи громадянам надано великі. Але, виявляється, цього явно замало.
Написане на папері автоматично не може стати реальністю повсякдення. А навпаки — використовується як прикриття, ширма в певних інтересах. Скажете, так було за Кучми, а тепер це все у минулому. Мовляв, у нас уже демократія, а останнє виключає дії не у правовому полі і все із цим пов’язане беззаконня. Принаймні, так хотілося, щоб сталося. Але і далі видавати бажане за дійсне — недалекоглядно, з катастрофічними наслідками. Країна за дев’ять місяців нової влади не стала ближче і на крок до правової держави громадянського суспільства. Так само і далі порушуються закони, Конституція ігнорується не менше, ніж за правління Кучми. Вкрадене у суспільства його майбутнє — розрив між конституційними нормами і реальністю не зменшується, утопившись в ілюзіях самообману. Корупція роз’їдає державний апарат, фарисейство і далі є нормою буття. Образно кажучи, вузькогалузеве свинарство застійних років реформовано успішно у широкомасштабне свинство високих кабінетів, помножене на політичний дальтонізм засліплених блиском грошей, багатства, власного егоїзму невеличкої купки скоробагатьків, далеких від національних інтересів. Корабель під назвою «Україна» знаходиться в небезпеці, те, що твориться нині, не на користь держави. Кучмізм на стільки в чиновництві, якому вигідний нинішній стан речей, а найперше у кожному з нас. Ми бачимо скалку в оці ближнього, а колоду з власного не хочемо дістати. Виховання нашого плоди пожнемо обов’язково і ще так довго їх будемо споживати на задвірках нинішньої цивілізації, стаючи впевнено смітником цієї цивілізації.
