І в 93 роки волинянин з Америки воює за Україну - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.11 € 29.14
І в 93 роки волинянин з Америки воює за Україну

Директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк під час презентації книги Михайла Гереця порадив прочитати її насамперед молодим, адже вона вчить, як треба любити батьківську землю.

Фото pravoslaviavolyn.org.

І в 93 роки волинянин з Америки воює за Україну

Уродженцю села Люб’язь Любешівського району, громадянинові США, який вимушено покинув країну в 1944 році, колишньому вояку УПА, члену уряду УНР в екзилі Михайлові Герецю вперше в історії відродженого Луцького Хрестовоздвиженського братства присвоєно звання почесного братчика

Звичайно, зважаючи на поважний вік — 93 роки — і далеку відстань, він не був присутнім на зборах братства, членом якого є більше десяти років. За цю пропозицію почесного голови братства одностайно проголосували всі присутні на презентації книги Михайла Гереця «У світ широкий з Україною в серці», яка нещодавно вийшла у видавництві «Смолоскип». Газета «Волинь» тричі розповідала (08.05.2008, 17.04.2014, 05.12.2015) про цю неординарну особистість. А нині докладну розповідь про себе, свій родовід, про життя і діяльність автор виклав у гарно оформленому на 542 сторінках виданні. Та це, скоріше, не стільки мемуари, як події з історії України, з якою його не розлучили ні океан, ні складні життєві перипетії.

 

 Трохи дивні мої зв’язки з паном Михайлом, адже особисто ми ніколи не зустрічались. І… зустрічались. Після проголошення незалежності України голова уряду УНР в екзилі Микола Плав’юк у 1992-му передавав свої повноваження першому Президентові України Леоніду Кравчуку. У складі делегації перебував і Михайло Герець із дружиною Аллою. У цій же сесійній залі як народний депутат був присутній і я. Отже, поглядами ми зустрічались, хоч обидва не знали, що таке «знайомство» продовжиться у формі тісного співробітництва і зв’язків.

 За час головування Михайла Гереця товариством надано Україні допомоги на суму 730 000 доларів. 

У 1944 році сотня УПА Мазепи внаслідок навального наступу червоних перестала існувати, і брати Михайло та Олександр, які входили до її складу, і вся сім’я Гереців змушені були перейти кордон. Звідти родину вивезли до Німеччини, де на її долю випало немало поневірянь. Та повертатись додому після закінчення війни було небезпечно. Тож у 1949-му пан Михайло потрапив до США. Працював на різних роботах. Добре усвідомлював, що у цій країні, яка поціновує лише чесну, якісну і творчу працю, реалізувати себе можна лише за цих умов. Тому навчався і працював. Став інженером-будівельником, здобув учений ступінь кандидата наук. Немало об’єктів у штаті Нью-Йорк зведені за його проектами.

Водночас його, як свідомого українця, не полишало бажання і далеко від Батьківщини допомагати їй, а американцям — показати її історію, мову, культуру, звичаї. Ось лише кілька штрихів: Михайло створив перший гурток для розвитку українського мистецтва, який отримав державну допомогу штату. Департамент Нью-Йорка визнав українську мову як одну з модерних, фінансованих для вивчення. Інформацію про Голодомор 1932—1933 років вдалось увести до програми навчання у середніх школах штату, видано підручник. Михайло Герець – ініціатор, потім голова дослідної Фундації імені О. Ольжича, яка впродовж 1998—2007 років надала Україні допомогу на суму 460 000 доларів. Заснував і 17 літ був головою Американського православного товариства святого апостола Андрія Первозваного.

Саме на цей час і припадає співробітництво організації та Луцького братства. Метою товариства було сприяння духовному відродженню нації, становлення і зміцнення Української автокефальної церкви. Всіх добрих справ не перелічити: це і фінансування ремонту духовних семінарій та академій, богословська література, комп’ютерна техніка, стипендії для окремих семінаристів, відродження зруйнованих і будівництво нових храмів. Лише на відбудову Свято-Михайлівського Золотоверхого собору надіслано 105 000 доларів. Надано допомогу – 10 800 доларів — на відбудову згорілого корпусу ВПБА, храмів УПЦ КП у Любешові, на Ратнівщині. Це і посильна поміч нашому Братству у створенні його музею, виданні книг про його історію і діяльність, в організації Міжнародної наукової конференції, присвяченої 400-літтю від дня заснування, щорічні подарунки для дітей на свято «Відвідини св. Миколая» тощо. За час головування Михайла Гереця товариством надано Україні допомоги на суму 730 000 доларів. Велика заслуга нашого братчика в поверненні з російського Ермітажу 11 старовинних фресок і мозаїк Михайлівського Золотоверхого собору, у розшуку останків Ярослава Мудрого в США.

Коли Московщина розв’язала війну проти України, а наша армія воювала застарілою, часто несправною зброєю, Михайло Герець дуже багато зробив, аби допомогти їй, зокрема полку «Азов», який мужньо протистояв ворогові.

Надійною опорою у діяльності пана Михайла є його вірна дружина Алла з Полтавщини, яка є громадським активістом. Коли я спілкувався з нею телефоном, то не міг не подивуватись її добірній українській. У родині шанують рідну мову, нею розмовляють і внуки Лесик та Софійка.

На цих та інших фактах життя і діяльності Михайла Гереця зосереджували увагу учасники презентації його книги. Модератором заходу був директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. Виступаючі, зокрема Тарас Літковець, кандидат історичних наук СНУ ім. Лесі Українки Петро Троневич, завідувачка Музею історії Луцького братства Олена Бірюліна, настоятель Братського храму отець Василь, завідувачка відділу краєзнавства Волинської обласної бібліотеки імені Олени Пчілки Алла Понагайба, автор цих рядків наголошували на важливості для читачів, особливо молодих, цього видання, яке на прикладі життя та діяльності Михайла Гереця вчить, як треба любити Україну, служити їй та дорожити нею. Почесний голова Братства, автор передмови видання за дорученням нашого заокеанського земляка вручив книги представникам музеїв, найбільших бібліотек.

Насамкінець пропозиція для роздумів землякам знаної людини з Любешівщини: чи не назвати в майбутньому одну з вулиць іменем Михайла Гереця?

Андрій БОНДАРЧУК, народний депутат України І скликання, почесний громадянин Луцька і Волині