Вже багато літ по дорозі на роботу проходжу повз тролейбусну зупинку «Драмтеатр».
Ольга КОЖЕМЯКІНА, викладач Волинського училища культури і мистецтв
Вже багато літ по дорозі на роботу проходжу повз тролейбусну зупинку «Драмтеатр». Мимоволі помічаю зміни, що відбуваються на цьому завжди людному місці: то якісь вандали потрощили захисний екран позаду лавки, потім — ще один... Зрештою, всі екрани було демонтовано, і вітри завівають з усіх боків, проймаючи людей, що очікують на транспорт. А нещодавно (кажуть, після автопригоди) було зрушено одну з опор, що підтримують дах, її «повело» вбік. Минуло декілька місяців. Вже не одна, а всі опори різко нахилилися, добре видно тріщини в покритті покрівлі. Як на мій погляд, існує реальна загроза життю тих, хто перебуває під цією конструкцією. Невже нікому нема діла до цієї зупинки? Хтось же її споруджував, а, отже, повинен і відповідати за її стан? Не доведи Боже, трапиться біда. Хіба треба чекати, щоб «гримнув грім»?
