Михайло Данилович зі своїми виробами представляє Маневиччину на міжнародному фестивалі «Берегиня» в Луцьку.
Не дає занепасти дідівському промислу
Колись Нічогівка Маневицького району славилася плетінням коробок. Нині ж бережуть це ремесло в селі лише двоє умільців, один з яких – Михайло Миронюк
Пан Михайло 26 літ працював на Рівненській АЕС, а вийшовши на пенсію, оселився на батьківщині дружини — в Нічогівці. Там лиш два роки тому почав опановувати техніку плетіння коробок. Нині ж Михайло Данилович уже став неабияким мастаком — на його рахунку кілька сотень виробів.
— Я народився в Матейках, де ніхто цим не займався, а в Нічогівці споконвіку жили майстри, що виготовляли коробки, хоч зараз це ремесло забулося, — розповідає умілець, зауважуючи, що йому спочатку було просто цікаво спробувати їх плести. Показати, як це зробити, попросив швагра, який навчився цій справі від тестя.
– Якщо сосну обрати вдало – тонесенькі дошки будуть гнутися, як гума, – ділиться Михайло Данилович.
— Плету коробки із сосни. Та не кожне дерево підходить. Молоде ще не позбулося численних сучків, а старе — погано гнеться. Тож деревину треба заготовляти старішу, але не перезрілу. Якщо сосну обрати вдало — тонесенькі дошки будуть гнутися, як гума, — ділиться Михайло Данилович.
Коли деревина підхожа, то за півдня майстру вдається надерти сокирою матеріалу на 10–20 коробок. Є у нього секрет: частину стовбура сосни довжиною близько 1,4 метра він занурює в киплячу воду на 15–30 хвилин. Для цього спеціально обладнав металеву ємність відповідного розміру, під якою розпалює вогонь. А після такої маніпуляції дерево добре піддається розподілу на тоненькі смужки-дошки.
— Отримую задоволення насамперед від того, що кожна нова коробка виходить усе кращою, — усміхається пан Михайло, який уже з готового матеріалу виготовляє її приблизно за сорок хвилин. Каркасу у його виробів немає — вони акуратно й міцненько сплетені тільки з дощечок. — Тепер у Нічогівці, окрім мене, тільки один 85-річний дідусь робить коробки, та й лиш тоді, коли йому хтось «підкине» матеріалу, — зауважує Михайло Миронюк, уміння якого не дає занепасти в селі старовинному промислу. Виготовлені ж вироби — майстру втіха, а людям — користь.
Юлія МУЗИКА
