Про що мріє господиня Шацького національного парку? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.19 € 26.83
Про що мріє господиня Шацького національного парку?

Пані Марії і формений одяг до лиця.

Фото Івана Думи.

Про що мріє господиня Шацького національного парку?

Чи не боялася у 27 років очолити таке важливе природоохоронне підприємство? Які труднощі виникли на початку? Чому в наш озерний край приїжджав міністр екології України? На ці та інші запитання, що стосуються діяльності Шацького національного природного парку, відповідала його очільниця Марія Христецька

 

Як стають директором природоохоронного підприємства?

Оскільки ми вперше представляємо вас читачам «Волині», то хотілося б, пані Маріє, почути, яким був ваш шлях на посаду очільниці парку.

— Маю кілька вищих освіт. Перша — ​це екологічна. Я навчалася в Луцькому національному технічному університеті. Потім здобувала фах юриста у СНУ імені Лесі Українки. Та в якийсь момент зрозуміла, що мій життєвий шлях має бути пов’язаний із лісом. Тож вступила в Національний лісотехнічний університет України, що у Львові. З 2015 року працюю в лісовій галузі. Починала зі спеціаліста в одному з відділів Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, а згодом була головним лісничим Ківерцівського лісгоспу. Уже звідти у грудні 2017–го мене перевели на посаду, яку зараз обіймаю.

Чи вагалися, коли отримали таку пропозицію?

— Звичайно. Передовсім боялася підвести своє керівництво. Ведення лісового господарства близьке до роботи із природно–заповідним фондом, але це зовсім інша ланка. І про Шацький національний природний парк я нічого не знала. Взагалі у селі Світязь була разів три до того, як прийшла сюди на директорську роботу. А зараз можу сказати, що і парк, і село, де розташована його адміністрація, і Шацький район загалом — ​це моя друга домівка.

Із чим зіткнулися, коли почали вникати у суть справ?

— Що дуже багато роботи буде у мене. Я найперше собі ставила завдання, а вже потім своїм працівникам. Знаєте, лісівники — ​це господарі, і вони починають із наведення порядку. Дуже багато довелося ламати в самій системі, що склалася впродовж більше тридцяти років.

А в чому були недоліки цієї системи, що довелося «ламати»?

Та в якийсь момент зрозуміла, що мій життєвий шлях має бути пов’язаний із лісом.

— Напевно, в тому передусім, що люди не хотіли працювати по максимуму своїх можливостей. От, для прикладу, лише робота з підприємцями. Бізнес на території нашого парку працює за угодами про використання рекреаційного ресурсу. Підприємці сплачують кошти і розміщують свої тимчасові споруди, зокрема торгові заклади. Вони працювали, але стабільного результату не було. Ми впродовж зими 2017–2018 років із начальниками відділів парку розробили модель, виходячи з того, як можна прописати в цих угодах, щоб бізнес максимально робив для парку. Взяли центральний пляж за основу, розробили технічну документацію, детальне планування, дизайнерську організацію. Було прописано до дрібничок, що необхідно зробити підприємцеві, аби він з нами співпрацював. І сьогодні маємо результат. Можливо, ще не такий, як хотілося б досягти, але, вважаю, перший крок зробили. І вже центральний пляж має непоганий вигляд. Так скажуть і відпочивальники. Підприємці говорять, що працювали з парком більше 10 років, але ніколи стільки не вкладали коштів і відповідно стільки не заробляли. Згідно з угодами вони сплачують відповідні суми в адміністрацію парку. Ми як неприбуткова організація маємо кошти на своє функціонування. Тепер укладено угоди з комунальним підприємством щодо вивезення твердих побутових відходів, їхнього складування. Лише за минулий рік заплатили 370 тисяч за цю послугу. Так само уклали угоду з фірмою, яка встановлює й обслуговує біотуалети.

Адміністраці природоохоронного підприємства знаходиться в с. Світязь.
Адміністраці природоохоронного підприємства знаходиться в с. Світязь.
РЕКРЕАЦІЙНІ ОБ'ЄКТИ ШАЦЬКОГО НПП.
РЕКРЕАЦІЙНІ ОБ'ЄКТИ ШАЦЬКОГО НПП.

Завдяки створенню парку вдалося зберегти довкілля

Свого часу, коли ще тільки–но йшла мова про створення парку (а це початок 1980–х років), було задумано, що він має послужити охороні та збереженню краси озерного краю. І тоді, зокрема, й на сторінках нашої газети були дискусійні публікації з приводу того, як же поєднати інтереси охорони природно–заповідного фонду і місцевих мешканців. Що скажете на це сьогодні?

— Я думаю, що в нас гарний баланс і з громадою, і з усіма туристами, які сюди їдуть. Справа в тому, що є чітке зонування території. Є заповідна зона, зона стаціонарної рекреації, господарська зона. У заповідній зоні, ясно, не можна нічого абсолютно робити. Тут заборонені і рубки, і збір ягід, грибів. А в інших місцях — ​повноцінне життя. У господарській зоні в осінньо–зимовий період проводяться рубки.

Коли вас призначили на посаду директора парку, то в ЗМІ промайнула думка, що ви — ​людина–господарник, яка працювала в лісгоспі: чи не криється в цьому загроза, що буде більше вирубано лісу?

— Більше лісу, хоч би й хотів, то не можна зрубати, як дозволено законом. У природно–заповідному фонді зовсім інше законодавство, відмінне від Лісового кодексу. У нас дозволені тільки вибіркові рубки. І лише в тих зонах, де це можна робити. Вирубуємо виключно хворі, уражені дерева або небезпечні. До речі, навпаки, в останні роки ми стали менше рубати. Коли я прийшла на посаду директора, то цей показник був 9 тисяч кубів, а в нинішньому році передбачено лише 5 тисяч.

Судячи по тому, скільки автотранспорту, зокрема в селі Світязь, відпочивальники облюбували цей куточок природи. Що треба зробити, аби і озеро Світязь й інші не зазнавали негативного впливу, як ми кажемо, людського фактору.

— Потрібно створити умови для цивілізованого відпочинку. Насамперед каналізувати населені пункти. В усіх країнах світу спочатку кладуть комунікації, а потім дають землю під забудову. У нас чомусь вийшло не так. Хоча я дуже щаслива, що в 1983 році був створений Шацький національний природний парк. Завдяки цьому ми маємо сьогодні вільний доступ до води, оскільки прибережні смуги не забудовані. Природу вдалося зберегти, бо в нас будівництво заборонене.

Каналізування населених пунктів скоро стане реальністю

До речі, чому цьогорічного літа в парк приїжджав міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак? Цей візит, звичайно ж, пов’язаний із проблемами, від розв’язання яких залежить майбутнє озерного краю?

— Міністр брав участь у «круглому столі», на якому йшлося про реалізацію проєкту каналізації населених пунктів навколо озера Світязь. Скажу: варто радіти тому, що міністр екології підтримує і парк, і район загалом. Завдяки тому, що в попередній Верховній Раді він лобіював питання каналізування населених пунктів, Європа дала п’ять мільйонів євро. Потрібно було 10% співфінансування — ​і головний еколог добився, щоб ці кошти було виділено: торік 25 мільйонів гривень і в цьому — ​стільки ж. Сьогодні всі комунікації в селі Світязь прокладені — ​залишилося лише дві вулиці. У вересні 2020–го проєкт має бути завершений. Каналізовані будуть і селище Шацьк, і, крім Світязя, село Пульмо.

Не можемо не запитати про екологічні пости, яких на в’їзді до парку тепер два. Наскільки вони ефективні?

— Це нелегка тема для мене, але думаю, що більшість туристів і тих, хто проживає в цьому краї, ми переконали в їх необхідності. Частина людей, яка агресивно реагує на ці пости, просто не володіє інформацією: не знає, хто збирає кошти, на що вони йдуть? Ми відкриті для спілкування. Всім — ​і громаді, і журналістам — ​готові показати платіжні відомості, товаротранспортні накладні та наші угоди, підписані з комунальним підприємством. Територія парку велика, і грошей, котрі надходять від підприємців, з якими укладені угоди, не вистачає. За минулий рік два екологічні пости за три місяці відпочинкового сезону дали 650 тисяч гривень. 370 тисяч ми заплатили за вивезення сміття, 250 — ​за встановлення й обслуговування біотуалетів.

Яким ви бачите в майбутньому цей озерний куточок, даний Богом?

— Було б правильніше, коли б я сказала, про що мрію. Хотіла б залучити побільше закордонних інвестицій. Ми з колективом над цим працюємо. Сьогодні беремо участь у проєкті спільно з німецькими колегами (з фондом Міхаеля Зуккова), кошторисна вартість якого мільйон євро. Торік цей проєкт стартував, а в нинішньому вже почалося фінансування. Він стосується проблеми зміни клімату внаслідок глобального потепління. Вона дуже актуальна. Зміління озера Світязь, яке сьогодні маємо, це підтверджує.

Марія Христецька: «Я думаю, що в нас гарний баланс і з громадою,  і з усіма туристами, які сюди приїжджають».
Марія Христецька: «Я думаю, що в нас гарний баланс і з громадою, і з усіма туристами, які сюди приїжджають».

 

 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.