Богдан Мельник: «Не варто погоджуватися на роботу без договору, бо від цього залежить право на компенсацію у випадку травми».
Відсудив у польського працедавця пів мільйона гривень
«Українці, додому!» — цю фразу часто чують травмовані заробітчани. Як відстояти свої права, якщо нещастя спіткало під час роботи за кордоном, розповів журналістові видання «20 хвилин» житель Вінниччини Богдан Мельник
Покаліченому українцеві «швидку» викликати не хотіли
Водій електрокара, розвертаючи транспортний засіб, зачепив ящик із металевими заготовками. Поруч працював Богдан Мельник. Його нога опинилася під купою заліза. Сталося це на одному з підприємств Польщі.
— Шість переломів кінцівки! Такою була травма, яка сталася не з моєї вини, — розповідає Богдан. — Усі бачили, що це зробив робітник–поляк. Від нестерпного болю я мало не знепритомнів. Закричав. Відчув, як кров залила взуття. Стати на ногу не міг.
Чоловіка під руки привели у кімнату майстра. Надали першу допомогу, перебинтували. І дали зрозуміти, що більше нічим допомогти не можуть.
— Я просив викликати «швидку», — згадує Богдан Мельник. — Майстер одразу взявся за телефон. З розмови зрозумів, що він спілкується не з медиками. За три роки роботи у Польщі я добре вивчив їхню мову. Поляк із кимось обговорював ситуацію. Було видно, що панікує. Коли я вдруге нагадав про «швидку», він взагалі вийшов із кімнати і там продовжував розмову.
Травмований робітник на одній нозі ледь дострибав на подвір’я. Сів під деревом, аби бути, як мовиться, на очах у людей. За якийсь час до нього підійшов сам керівник підприємства і власним автомобілем доправив до місцевої лікарні.
— У палату мене доставили у шоковому стані, — продовжував наш співрозмовник. — Мені сказали, що на нозі — шість переломів. Наклали гіпс. Щоправда, дивувала настороженість медиків. Вони майже не розмовляли зі мною. На запитання, чи повідомили про травму в поліцію або прокуратуру, не відповідали. Так минув тиждень.
Тоді наш земляк вирішив сам викликати поліцію. Коли приїхали копи, розповів їм про все, що з ним сталося і де саме зазнав травми. Невдовзі після того українця, який пересувався на інвалідному візку, виписали з лікарні.
— Пояснили це тим, що порушив лікарняний режим, — зітхає Богдан. — Мовляв, виїжджав за межі території закладу. Але ж я мусив купити собі хоча б води в кіоску. Адміністрація лікарні мала повідомити у правоохоронні органи про травму заробітчанина. Вона цього не зробила. Поліція дізналася про нещасний випадок від мене. Мабуть, через те зі мною і поквиталися.
На те, щоб «вибити» компенсацію, знадобилося 2 роки
Спираючись на милицю, Богдан із великими труднощами добрався до місця, де проживав до нещасного випадку.
— Наші люди теж ставляться один до одного по–різному, — говорить чоловік. — Відчув це на собі. Нас було понад десять чоловік. Мешкали у двох кімнатах будинку, який надала фабрика. Дехто допомагав мені, а інші сповідували принцип «Моя хата скраю». Часто радили відмовитися від слідства, бо, мовляв, постраждають усі. Казали так: «Якщо ти цього не зробиш, половина фабрики залишиться без роботи».
Після довгих роздумів Богдан Мельник врешті–решт сказав хазяїну підприємства, що відмовиться від претензій до нього за умови, якщо йому будуть сплачувати страховку та возити до лікарні. Чоловік працював офіційно, мав трудову угоду. Каже, без такого документа можна було б узагалі забути про будь–які виплати.
Юристи у Польщі охоче беруться за такі справи.
Але механізм розслідування уже було запущено, адже факт травматизму зафіксували поліцейські, які приїжджали на виклик травмованого у лікарню. Тому фабрика не уникла перевірки. А потерпілий став шукати адвокатів, які б взялися допомогти.
Юристи у Польщі охоче беруться за такі справи, бо ні для кого там не секрет, як підприємці обдурюють наших заробітчан. Українці ж рідко звертаються до них з однієї причини — вважають, що це дорого обійдеться.
— Насправді з мене не брали авансу. В укладеному договорі значилося, що гонорар адвоката становить 22% від суми компенсації. Стільки ж передбачалося сплатити з одноразової допомоги. Моя справа була на 20 тисяч доларів, — говорить Богдан Мельник. — Така цифра значилася у позовних документах.
До суду справа не дійшла. Як пояснив Мельник, кошти йому виплатили за домовленістю адвокатів з адміністрацією фабрики і страховими компаніями.
Що робити, аби вас не відвезли до лісу
— У Польщі робота наших заробітчан починається з інструктажу інспектора з безпеки і гігієни праці (БГП). На жаль, більшість людей формально ставиться до цієї процедури. Але варто записати його прізвище, телефон, адресу. Інспектор опікується декількома підприємствами і знайти його буває важко. Коли станеться біда, саме йому треба у першу чергу повідомити про травму на виробництві. Не працюйте без договору чи угоди. Перед тим, як їх підписати, уважно прочитайте текст. Не знаєте польської, попросіть це зробити тих, хто володіє мовою, — радить вінничанин.
Він наголошує, що поляки–підприємці всіляко намагаються приховати факти травмувань, бо за них їх карають. Постраждалого всіма способами стараються відправити додому — від умовлянь до погроз. За час перебування Богдана Мельника у Польщі з тієї фабрики четверо чоловіків повернулися додому з переломами рук і ніг. Без жодної компенсації. Але буває й гірше. Наприклад, ЗМІ повідомляли, що 13 липня у Польщі помер на роботі українець. Тіло вивезли в ліс і там залишили.
Богдан Мельник каже, що готовий поділитися досвідом з усіма, хто потребує допомоги, щоб відстояти свої права. Він за фахом — юрист. Раніше служив у міліції. До речі, майстер спорту з боксу, під час служби виборов друге місце на всеукраїнських змаганнях серед поліцейських. Здобув спеціальність газоелектрозварювальника і планує знову їхати за кордон на роботу.
Віктор СКРИПНИК
За матеріалами видання «20 хвилин. Вінниця».
