Доктор Айболить насправді мав прізвище Шабад - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.04 € 27.90
Доктор Айболить насправді мав прізвище Шабад

Від цієї скульптури жителі Вільнюса і туристи заряджаються добротою.

Фото isralove.org.

Доктор Айболить насправді мав прізвище Шабад

На тихій вуличці старого міста у Вільнюсі є невелика скульптурна композиція, біля якої зупиняються і туристи, і місцеві жителі. Невисокий дідок у старомодному капелюсі і з паличкою, поруч дівчинка з кошеням на руках. Так городяни вшанували пам’ять свого знаменитого земляка Цемаха Йоселевича Шабада (на фото), який став прообразом героя дитячої казки Корнія Чуковського

«А вам — ​щодня по дві склянки молочка замість ліків…»

Він народився в 1864 році у Вільно, на тій же вулиці, де тепер встановлено пам’ятник. Після медичного факультету Московського університету здібний юнак з єврейської родини навчався у Відні та Берліні. Був учасником революції 1905 року, за що царський уряд його вислав із Литви. Служив військовим лікарем у Першу світову війну, потім був направлений на ліквідацію епідемії холери в Астрахань. Але згодом повернувся на свою малу батьківщину.

Цемаха Шабада у рідному місті знали і поважали не тільки як ученого, лікаря, а й як активного громадського діяча. За часів Другої Речі Посполитої він у 1919–му був обраний в муніципалітет Вільно, а в 1928–1930–х роках — ​у Польський сейм. У Вільнюсі він займався приватною практикою і нікуди не виїжджав до самої смерті.

Місцеві жителі називали доброго і людяного лікаря Тимофієм Осиповичем. Розповідали, що він ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. До нього можна було звернутися в будь–який час дня і ночі, він готовий був іти до хворого за будь–якої погоди. З бідних грошей не брав, навпаки, за власні кошти відкрив їдальню для малозабезпечених. І дуже любив дітей, які анітрохи не боялися йти до лікаря на прийом. Сучасники згадували, що Шабад заснував у Вільнюсі своєрідну «молочну кухню» для малюків, які погано набирали вагу через недостатнє харчування. Бувало, приведуть худеньке, хворобливе дитя, а лікар огляне і лише зітхне: «А вам щодня по дві скляночки молока…»

Іноді колеги вважали Шабада диваком за те, що він готовий був лікувати і жебраків, і шахраїв, і навіть тварин.

Відомо, що Цемах Шабад також редагував медичний журнал, займався просвітницькою роботою і писав наукові праці. Він багато спілкувався з людьми, читав лекції про важливість дотримання правил санітарії та гігієни. Вважають, у тому, що під час війни у Вільнюському гетто не було спалахів інфекцій, велика заслуга єврейського лікаря, який задовго до цього виховував молоде покоління своєю заповіддю: «Охайність — ​умова виживання в будь–яких умовах».

Іноді колеги вважали Шабада диваком за те, що він готовий був лікувати і жебраків, і шахраїв, і навіть тварин. Особливо, коли діти приносили улюблених вихованців — ​кішок, собак і голубів, які потребували допомоги. Не міг відмовити, адже ветеринарних клінік тоді ще не було.

Пам’ятник у віршах і у бронзі

Дитячий письменник Корній Іванович Чуковський писав, що познайомився з Шабадом у 1912 році. Згодом, буваючи у Вільнюсі, завжди зупинявся в будинку лікаря. Згадував про нього як про найдобрішу людину, яку коли–небудь знав. А у 1924–му народився літературний персонаж Доктор Айболить.

З приводу прототипу цього головного героя багато років велися суперечки: одні вважали, що образ його скопійований із доктора Дулітла з книги Х’ю Лофтінга, інші наполягали, що Чуковський увічнив саме Цемаха Шабада.

У мемуарах письменник вніс ясність з цього приводу: «Цю казку я написав дуже, дуже давно. А задумав її ще до Жовтневої революції, тому що я познайомився з лікарем, який жив у Вільно. Звали його доктор Цемах Шабад.

Вранці я помічав, як вишиковувалася до нього ціла черга. Діти не тільки самі приходили, а й приносили хворих тварин … Якось побачив трьох дітлахів, які плакали, показуючи кошеня, що піймалося на рибальський гачок. Кошеня нявчало, його язик був весь у крові. Тимофій Осипович озброївся щипцями, вставив тваринці в рот якусь розпірку і дуже спритним рухом витягнув гачок. Ось тоді я і подумав, як було б чудово написати казку про такого доброго лікаря».

Цемах Шабад «зірковою хворобою» не страждав, слави не прагнув. Він продовжував працювати звичайним лікарем. У 1935 році оперував у міській лікарні Вільнюса важкого пацієнта, випадково поранився і отримав зараження крові. Колеги намагалися допомогти, але марно, через якийсь час 70–літній Цемах Шабад помер. Усе місто вийшло з ним попрощатися, кажуть, того дня у старому районі Вільнюса, де проживав відомий лікар, були закриті магазини і державні установи.

Вже через рік на території лікарні, де працював Шабад, йому було встановлено перший пам’ятник. На початку війни сторож сховав погруддя знаменитого городянина і після перемоги повернув його колегам і друзям Шабада. Зараз той бюст знаходиться в Єврейському музеї Вільнюса.

У Шабада було троє дітей. Двоє синів уже покійні, один похований поруч із батьком, другий — ​проживав у Ленінграді, був заарештований і розстріляний у 1937–му. Донька з родиною мешкає у США. До речі, в коло далеких родичів лікаря входили балерини Анна Павлова і Майя Плісецька, шахіст Михайло Ботвинник. Нащадки Шабада і поклопоталися, щоб він у 2007 році повернувся на рідну вулицю у бронзі.

Пам’ятник, який стоїть у старому місті, скульптор Ромас Квінтас вирішив «поселити» серед людей, у вирі життя. Він спеціально встановив бронзову пару просто на тротуарі — ​без підвищень і постаментів, підкреслюючи, що Доктор Айболить і сьогодні для всіх простий і доступний. Від скульптури віє теплом і добротою. І це нагадування, що професія лікаря вимагає милосердя і любові.

 
 

 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.