Спільне фото з новою родиною — Любов Бойко з синами Богданом, Романом та синами врятованої Мані Голдапел-Лейфер — Девідом та Сіднеєм.
Волинянка завдяки подвигу бабусі тепер має названих братів в Америці
Девід і Сідней Лейфер — сини врятованої українською родиною Мані Лейфер — побували у Львові, Володимирі-Волинському та Нововолинську
Прибули з за океану на вшанування
Це була їхня друга поїздка в Україну. Вперше Девід, Сідней та середульший брат Джейфер із дружинами відвідали нашу країну й, зокрема, Волинь у 2007 році. Через одну львівську пошукову організацію знайшли родину Лукії Бойко, яка на той час проживала в селі Маркостав Володимир-Волинського району. Заокеанські гості понад усе прагнули побачитися з нащадками тієї людини, яка врятувала від смерті їхню матір.
— Це була незабутня зустріч 12 років тому, — пригадував Девід. — Наймолодший син нашої спасительки Лукії Бойко Леонід вітав нас у своєму будинку так, ніби ми були їхньою загубленою родиною. Усмішка не сходила з його обличчя. А потім я набрав номер телефону мами (вона відразу почала плакати з радості) й слухавку передав господареві. Їхня розмова — це був апогей найкращих людських емоцій, породжених щемливими спогадами 65-річної давнини, коли вони, підлітки, перебували в оточенні постійної небезпеки смерті… І врятувалися, і вижили…
Завдяки наполегливості Сіднея вони й цього разу приїхали з нагоди вручення медалі «Праведник народів світу» внучці рятівниці їхньої сім’ї. Ця надзвичайно урочиста подія відбулася у приміщенні палацу Потоцьких у Львові. Цього знакового дня шість українських родин були удостоєні Ізраїльським інститутом «Яд Вашем» найвищої нагороди Ізраїлю за порятунок євреїв. Відзнаки українцям вручив посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон, чия родина була знищена у роки Голокосту у Кам’янці–Подільському. «Я стою тут перед людьми, які наважились рятувати інших у часи Голокосту — єврейське населення. Моє серце наповнюють слова з молитви: «Я стою тут перед вами, не зробивши абсолютно нічого, я стою, немов маленька людина перед величчю всього, що вчинили ви», — зворушливо звернувся до присутніх Джоель Ліон. — Це — наш глибокий вияв вдячності за людяність і героїзм».
Лукія із Маркостава стала «Праведником світу»
— Нацисти захопили Володимир–Волинський у червні 1941 року. Мій дід негайно забрав свою 38-річну дружину Гелену і трьох доньок — 8, 16 і 18 років, щоб знайти порятунок. Він звернувся до своїх друзів, сусідів неєврейського походження, щоб допомогли. Це були сміливі люди, які ризикнули життям заради ближнього. Незважаючи на те, що їх переховували, вони ніколи не були в безпеці, — сказав у своїй промові під час церемонії, на яку прибули з інших країн родичі врятованих євреїв, Девід Лейфер, внук Давіда Голдапела, який разом із братом Сіднеєм приїхав у Львів зі США на відзначення українських родин.
— А тією сміливою жінкою була 40–річна Лукія Бойко з села Маркостав Волинської області, яка сама виховувала двох дочок і двох синів. До неї прийшла з проханням про допомогу бабуся, і Лукія стала спасителькою нашої матері Мані, котру аж до 1944 року переховувала українська родина. Вона навчилась в українки таких рис, як відвага, правдивість, щирість, а ще таких простих речей у житті, як ткацтво, готування їжі. Мама, якій тоді було 16 років, розповідала, як ризикувала родина Лукії Бойко. Були й інші українці, які теж ховали євреїв, діяла така ціла мережа порятунку, — зазначив Сідней Лейфер.
А потрапила Лукія Бойко в число праведників завдяки Володимиру Музиченку, який вже давно займається дослідженням історії єврейської громади у місті Володимирі-Волинському. Видав книгу «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади міста Володимира-Волинського», яка побачила світ у 2012-му. А через три роки працю видали англійською мовою, і в 2017-му пан Володимир побував на її презентації у Гарвардському університеті. Саме тоді до нього підійшов Сідней Лейфер і сказав, що його маму врятували наші земляки. Після повернення в Україну краєзнавець розшукав цю родину (тоді ще був живий син Лукії Леонід) і почав ініціювати відзначення Лукії Бойко на найвищому державному рівні Ізраїлю. Звернувся в інститут «Яд Вашем». А оскільки цього було мало, то запропонував синам Мані також написати лист із викладенням фактів про жертовність волинянки.
Пані Люба бабусину медаль, на якій написана цитата з Талмуду, — «Кожен, хто врятував одне життя, врятував увесь світ» — поставила на найбільш видному місці у своєму будинку в Нововолинську.
На сьогодні Ізраїль удостоїв почесного звання «Праведник народів світу» понад 2600 українців, які врятували євреїв у роки Голокосту. Як мовив Володимир Музиченко, трудами його та інших небайдужих людей такими медалями нагороджені вісімдесят осіб з міста та району, які врятували 120 євреїв. До слова, визнавати «Праведників народів світу» почали у 1963 році за рішенням спеціальної комісії на чолі з суддею Верховного суду Ізраїлю. Кожен випадок ретельно вивчають.
На церемонії йшлося про те, що у цьому списку досі немає митрополита Української греко–католицької церкви Андрея Шептицького, який у роки німецької окупації разом із братом отцем Климентієм Шептицьким врятував близько 200 євреїв. Тому у Львові ініціюють створення громадської ради для збору нових доказів щодо величі митрополита Шептицького, щоб переконати інститут «Яд Вашем» у праведності духовного провідника. Також не має такої відзнаки і греко–католицький священник Омелян Ковч, який рятував євреїв у роки німецької окупації і загинув у концтаборі у Польщі, про якого недавно писала наша газета.
За кордон полетіли українські сувеніри й теплі спогади
Присвоєні посмертно звання «Праведник народів світу» і нагороду Лукії Бойко отримала її онука, мешканка шахтарського міста Любов Бойко –Іваницька. Ім’я цієї безстрашної волинянки, як й інших «нових» «праведників народів світу» — Григорія Сороки, Тадеуша Млодницького, Лаврентія і Ганни Стецівих, Івана Федіва, Пилипа і Теклі Коцюбайлів і їхніх синів Олександра й Андрія — будуть викарбувані на Стіні пам’яті у Саду Праведників у меморіальному музеї «Яд Вашем» у Єрусалимі.
Пані Люба бабусину медаль, на якій написана цитата з Талмуду, — «Кожен, хто врятував одне життя, врятував увесь світ» — поставила на найбільш видному місці у своєму будинку в Нововолинську. Саме там вона приймала нещодавно своїх знайдених братів, які її називають не інакше, як сестрою, ставляться, як до найріднішої людини. І дуже шкодують, що Любин батько не дочекався цього щасливого побачення (помер у грудні минулого року).
Спочатку американці (один із них живе у штаті Массачусетс, другий — в Коннектікут) відвідали монумент загиблим євреям у селі П’ятидні, інші історичні пам’ятки у Княжому місті. Потім завітали до нової родини.
— Якби не сім’я Люби, нас би сьогодні тут не було, — не втомлювалися повторювати гості. Вони ділилися враженнями від України, зокрема Волині, відзначаючи позитивні зміни. Але разом із тим запитували, що в нас насправді відбувається на Сході, наскільки правдиво висвітлюють наші ЗМІ тамтешні події (саме такі запитання ставили авторові цього матеріалу).
Пані Люба з допомогою синів Богдана і Романа, чоловікової сестри та племінниці приготувала для дорогих гостей українські страви. Найбільше їм смакували голубці, картопля та суп з домашньої курки. За обіднім столом розповідали, що їм дороге все, що пов’язане з Україною. А привезений минулого разу сувенір — вирізьблена Богданом на дереві картина «Мойсей на горі» — зберігається у їхньому домі як велика сімейна реліквія.
… Цього разу у якості подарунків Девід і Сідней повезли за океан шкатулочки з Петриківським розписом, фотографії і теплі сердечні спогади про рідну землю своїх предків. n
