Відкрите акціонерне товариство «Агроспецмонтажкомплект» за рішенням господарського суду Волинської області від 16.10.2001 року нібито заборгувало перед МП «Стремон» (директор Євген Барда) 16106 гривень...
Богдан ПАНАСЮК, голова правління ВАТ «Агроспецмонтажкомплект»:
Відкрите акціонерне товариство «Агроспецмонтажкомплект» за рішенням господарського суду Волинської області від 16.10.2001 року нібито заборгувало перед МП «Стремон» (директор Євген Барда) 16106 гривень.
Це рішення я вважаю несправедливим і упередженим. Воно апеляційною і касаційною інстанціями судів не переглядалось. Рішення приймала колегія суддів на чолі із головуючою суду Валентиною Слупко, яким, як я вважаю, було проігноровано норми процесуального і матеріального права. Адже справа розглядалась через чотири роки після прийняття протокольного рішення дольовиків будівницта житла (строк позовної давності, встановлений законом, — три роки). Не було враховано відсутність акта звірки про поставлені матеріали між дольовиками будівництва, як це передбачалось протоколом і попередньою ухвалою цього суду, але іншим суддею. В справі були накладні на виписку труб металевих з виправленнями і без реєстраційних номерів на зовсім інші підприємства, які брали участь у будівництві, відсутня і будь-яка експертиза. Прямого договору між ВАТ «Агроспецмонтажкомплект» і МП «Стремон» не існувало. За попередніми даними, сума консолідованого боргу мала складати 1300 гривень. Хоча я розумію, що рішення , допоки його не скасовано або не змінено, підлягає виконанню. Закономірно й те, що рішення суду підлягає примусовому виконанню у випадку невиконання його у добровільному порядку. Через відсутність коштів на розрахунковому рахунку товариства державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Валентиною Головатою було накладено арешт і описано майна на відповідну суму боргу. У відповідності до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» існує три черги накладення арешту, опису і реалізації майна боржника. Реалізація арештованого майна першої черги не відбулася і воно було повернуте товариству. Іншого майна першої і другої черги і на той час, і зараз є більш як на 60 тисяч гривень. Зігнорувавши другу чергу накладення арешту на майно, а це інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві, державний виконавець грубо порушила вимоги згаданого Закону. Без винесення постанови про накладення арешту на майно третьої черги вона склала акт опису і арешту приміщення складу. Ніяких повідомлень до органу нотаріату, органів, що здійснюють реєстрацію майна, до органу управління товариством «Агроспецмонтажкомплект» вона не надіслала. Дізнавшись про призначення торгів на 29 листопада 2004 року, я надіслав скаргу начальнику відділу ДВС, а також у міське та обласне управління юстиції про відміну торгів як незаконних, але реагування не було. Державний виконавець разом із СДП «Укрспецюст» продають приміщення складу приватній особі за сміхотворну ціну — 81450 гривень. І все ж майно було реалізовано на суму, що у п’ять разів перевищує суму боргу. Ніяких перевірок органами Державної виконавчої служби Міністерста юстиції з моєю участю як учасника виконавчого провадження не проводилось. Постанова про закінчення виконавчого провадження була оскаржена 9 лютого 2005 року до господарського суду Волинської області. Суддя Валентина Слупко відмовляє у прийнятті скарги до розгляду. Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів скасовує цю ухвалу і передає справу на розгляд господарського суду Волинської області. Всі мої клопотання і вимоги щодо витребування додаткових доказів по порушеннях, які були допущені відділом ДВС і СДП «Укрспецюст» при виконавчому провадженні, колегією суддів були відхилені. Ця постанова була оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду, засідання якого відбулося 24.11.2005 року. Яке ж було моє здивування, коли я побачив, що на розгляд цієї справи відводилось тільки 20 хвилин. Годі й чекати справедливого рішення. Тепер справу розглядатиме Вищий адміністративний суд України. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів приватної власності може бути застосоване на підставі і в порядку, встановлених законом. Сферою управління майном третьої черги є загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління, ревізійна комісія Товариства. Захищаючи інтереси 86 акціонерів України, які стали власниками приватизованого майна, я зіткнувся з Державною виконавчою службою, яка діє за принципом застосування сили, а не Закону. Ми просимо вчинити справедливо і спрямувати цю справу у правове поле відповідно до статей 37 і 41 Закону України «Про виконавче провадження».
